22. Найщасливіший вечір у житті

Руслана

Моє серце билося так сильно, що, певно, і Яр міг його чути. Я ніколи досі не відчувала такої бурі емоцій. Але це були приємні емоції, я не хотіла, щоб він зупинявся. Мені хотілося, щоб це відчуття щастя не закінчувалося ніколи…

 — Я не хочу тебе зупиняти, — прошепотіла я. 

Коли він почув ці слова, то знову втягнув мене в поцілунок. Його долоні ковзнули шкірою під кофтинкою в районі талії, а потім поповзли вище. 

Але потім він трохи відсторонився від мене і стягнув з себе футболку. Щойно закінчив з цим і кинув її на підлогу, обійняв мене. Я відчувала жар його тіла сильніше, ніж до цього. 

Ще за мить він знову торкнувся долонями моєї шкіри під одягом і, поглянувши на мене і побачивши, що я не відсторонююсь, таки стягнув кофтинку. 

А потім він обійняв мене тіло до тіла.

Я  відчула, що все моє тіло тремтить, пригортаючись до нього, мені здавалося, що всі мої відчуття загострилися, що кожен його дотик, кожен поцілунок луною відбиваються у всьому моєму тілі. Це був найкращий вечір у моєму житті…

***

Коли я розплющила очі, кімнату освітлювало яскраве сонце. Я здивувалася, що вже ранок і що я знаходжусь не в своїй спальні. Але потім мій погляд упав на сусідню подушку, і я побачила Яра. Він уже прокинувся, лежав і якось замислено дивився на мене. Але коли він побачив, що я дивлюсь на нього, на його обличчі з’явилась усмішка. 

— Доброго ранку, — сказала я, усміхнувшись у відповідь. 

— Привіт, — він простягнув долоню і погладив мене по щоці. — Все ж, мені це все не наснилося…

— Не наснилося, — я похитала головою. — Я тут, і завжди буду поряд…

Він потягнувся до мене і обійняв мене, пригортаючи до себе. 

— Як ти почуваєшся після вчора? 

— Чудово, — я поклала голову йому на плече. — А ти?

— Щасливо, але дещо розгублено, — він торкнувся губами моєї щоки. 

— Чому? Боїшся, що я скажу, що тепер ти маєш зі мною одружитися?

— Думаєш, я боюсь одруження? — Яр усміхнувся. 

— Не знаю… Але можеш не боятися, я не наполягатиму на цьому. Я тебе дуже кохаю, і хочу просто, щоб ми були щасливі. Без жодних умов і зобов’язань. 

— Добре, давай почнемо з цього, — він знову поцілував мене. — Або… Почнемо зі сніданку, що думаєш?

***

Ми разом приготували сніданок. Це було так цікаво, незвично — відчувати, що ми тепер не кожен сам по собі, а разом. 

 — Чим займемося потім? — запитала я, ставлячи перед Яром чашку кави. 

— Маю сьогодні одну зустріч о четвертій, до того можемо прогулятись, подивитись щось, загалом, проведемо час так, як ти захочеш, — він взяв каву і відпив. — Чорт, сьогодні навіть кава на смак якась інакша, що ж ти зі мною робиш… — додав тихіше.

— Я просто додала туди трохи свого кохання, — сказала я серйозно. 

— Ти його всюди додала. Все якесь інакше, яскравіше, чи що, — він торкнувся моєї долоні. 

 — Ти знаєш, у мене таке ж відчуття, — сказала я. — Наче весь світ став зовсім інакшим. І тепер уже так буде завжди, правда?

***

Ми вирішили не йти нікуди, а посидіти вдома, подивитись фільм. Мені було так добре і затишно поруч із Яром, тепер, коли вже не треба було приховувати свої почуття, коли можна було сидіти в обнімку, класти голову йому на плече, цілуватися…

Але о пів на четверту Яр сказав:

— Маю їхати. Моє таксі вже тут. Побачимось десь за дві години. 

 — Добре, я поки приготую щось на вечерю, — я поцілувала його в щоку. — Повертайся скоріше! 

— Добре, кохаю тебе, Русю, — він усміхнувся і поїхав з будинку. 

***

Я саме закінчувала готувати вечерю, коли задзвонив мій мобільний. Узявши його до рук, побачила, що телефонує той самий директор клініки, який уже пропонував мені роботу.  Згадала, що він обіцяв перетелефонувати ще раз, щоб дізнатися, чи я не передумала. 

 — Алло, добрий вечір, — привіталась я. 

— Добрий вечір, Руслано, я маю для вас ще одну цікаву пропозицію, тому вирішив подзвонити. Один мій знайомий, іноземний лікар, дуже поважний, шукає інтернку-медсестру на півроку випробувального терміну в його клініку в Німеччині. Це навіть краще, ніж ти б пішла до мене. Це може відкрити тобі нові перспективи. Якщо ти почнеш інтернатуру там і якщо будеш добре вчитися, то тебе можуть залишити при місцевій клініці з можливістю паралельно навчатися там же, в Німеччині, це навчальна клініка! Ти можеш отримати і освіту і навички! Спочатку практикуватимеш по лінії медсестри, а потім підвищиш кваліфікацію в універі і перейдеш на інтернатуру лікаря!

 — Це дуже спокуслива пропозиція,я і не мріяла про таке… — трохи розгублено сказала я. — Працювати в Німеччині медсестрою, а потім вивчитися на лікаря… Правда, я не знаю німецької…

— Там будуть курси з мови. Будеш вчити, в середовищі мова вчиться швидко. А медичні терміни все одно всі латиною, ти і так будеш більшість розуміти, бо ж вчила це латиною.