10. Нічні посиденьки

Руслана 

Я дуже переживала за сестру. Тут була купа людей, грала гучна музика. Ми пройшли до вбиральні, коли я сказала Тадею, що Іванка там.

Ми знайшли її на диво швидко, до неї ліз якийсь мужик. Тадей одразу відштовхнув його, щойно я вказала йому на нього. 

Потім взяла Іванку під руку і ми якнайшвидше рушили до виходу.

Іванка була вся аж зеленуватого відтінку. 

— Русю, мені погано… — пожалілась вона, повиснувши на мені. 

 — Що ти пила? — запитала я стурбовано. 

— Якийсь коктейль, бородань дав… Русю, Дмитро мені зрадив! — вона заплакала. 

 — Все буде добре, — прошепотіла я. — Ви помиритесь, а не помиритесь, то нащо тобі зрадник? Знайдеш кращого хлопця. Ти дуже хороша і красива, а він такий собі… Немає за чим шкодувати особливо…

— Але я кохаю його… — вона знову схлипнула.

Тадей якраз провів нас до машини, відчинив задні дверцята і я всадила туди Іванку, а потім і сама сіла до неї. 

Коли Тадей завів машину, він сказав:

— Ми можемо поїхати до вас, або до мене. У мене вдома є всі необхідні ліки, і я допоможу, — його голос був впевнений і рівний. 

— Краще поїдемо до Яреми, він, певно, переживає, — сказала я. 

— Добре, — кивнув Тадей. — Тоді до Яреми. 

Я згадала, що обіцяла подзвонити Яру, і одразу набрала його номер. 

— Привіт, у нас все добре, вже їдемо додому!

— Дякую, що подзвонила, тоді чекаю, — відповів він, в його голосі я почула полегшення. Він правда переживав за мене.

Я усміхнулась, коли ми попрощались. А потім помітила, що Тадей спостерігав за мною через дзеркало заднього виду. 

Чомусь ледь почервоніла. 

— Русю, скажи мені, я некрасива? — сестра знову схлипнула. — Чому він цілувався з тією… 

Отак під пʼяне бурмотіння Іванки ми і доїхали до Яреми. Він чекав нас, бо щойно ми увійшли в будинок, побачили його.

Тадей вів Іванку. 

— Дякую, що допоміг, — сказав Ярема Тадею. — Можеш їхати додому, далі ми розберемось. 

 — Точно, розберетесь? — він поглянув на мене. 

 — Так, Іванці вже краще, зараз дам їй якийсь абсорбент, дякую за допомогу, — я усміхнулась йому. 

— У мене все є, я ж теж інколи пʼю, — Ярема зітхнув. 

— Добре, тоді поїду, — він кивнув, а потім поглянув на мене. Підійшов трохи ближче і торкнувся долонею моєї руки. — Русю, як щодо вихідних? Підемо погуляти? В ботсаду зараз дуже красиво.

— Я не проти, — сказала я, а потім додала. — Можна і Ярему взяти…

Тадея явно здивувала моя пропозиція. Та і Ярему теж. 

— Якщо це побачення, не хочу бути третім, — сказав Ярема аж надто рівним голосом і поглянув на мене.

— Ти весь час сидиш вдома, треба трохи дихати свіжим повітрям, — зауважила я.  — Можемо взяти й Іванку, тоді нас буде не троє, а четверо. 

— Тобто, ти підеш на побачення з багатієм в костюмі, а я  — з інвалідом? — ожила Іванка. 

Мені захотілося дати їй запотиличника, але я всього лиш відповіла:

 — Ярема теж багатій, і це не побачення, а просто прогулянка. Але якщо не хочеш, можеш не приєднуватися до нас. 

— Ідіть вдвох, — Ярема зітхнув. — Ходімо до ліфта, поїдемо  нагору, у мене у вбиральні є ліки. 

— Я не проти і вчотирьох, — сказав Тадей. — Добре, піду, тоді побачимось на вихідних! — і він швидко пішов з дому, певно, бо помітив, що Ярема був не в гуморі. 

 — У вас у будинку ліфт? Мабуть, це коштує купу бабок! — здивувалася сестра. 

— Ну, треба ж нам, інвалідам, хоч якось вражати дівчат, — хмикнув Ярема. 

Вона весело засміялась. Схоже їй і справді стало краще… 

 Ярема

Як до цього дійшло? Що ще за "вчоритьох"... Це було єдине, про що я думав, коли ми потрапили на другий поверх. А ще ця її сестра нагадала мені про те, що мені немає сенсу навіть думати про Русю. Я не Ярема. Я інвалід, як вона і сказала. 

Але авжеж, говорив я зовсім не про те, про що думав:

— Я зараз принесу ліки, — сказав Русі. — Вкладеш її у вільній спальні, чи у себе і будете разом? 

 — Іванно, ти будеш зі мною чи в окремій кімнаті? — запитала вона сестру. 

— В окремій, — тут же відповіла та. Вона з цікавістю роздивлялася будинок.

Я поїхав до себе, взяв ліки. Я часто пив і спочатку у мене теж були страшні інтоксикації. Але потім тіло звикло. Вода в пляшці тут теж була саме для такого випадку. 

Взяв все необхідне і поїхав до спальні, на яку до цього вказав. 

Руся тим часом завела сестру до кімнати і розстелила ліжко. 

Я почув з-за дверей, які були нещільно зачинені, уривок фрази, сказаної Іванною: