7. Сеанс масажу

Ярема 

— Давай, — сказав якомога більш байдужим тоном. — Тільки не на кухні. Поїхали в спальню, я ляжу. Ти обіцяла і ноги розробляти, а сидячи це буде незручно.

 — Так, звичайно, — вона анітрохи не знітилась. — Побачимо, який буде результат. 

Я лише кивнув. Ми пішли до ліфту, поїхали мовчки. Так само мовчки зайшли до спальні.

Я стягнув з себе футболку і кинув на крісло. Потім перебрався на ліжко і поглянув на неї. Поки що лежав на спині. Коли лежав відчував себе майже нормальним. 

— Штани на тобі, — заявив якомога більш байдуже. 

Треба вловити на її обличчі відразу чи ще щось. Щось таке, що змусить мене припинити гратись в ці ігри. 

Хоча б знову ту дебільну жалість. Цього теж може вистачити.

 — Добре, — вона проворним рухом стягнула з мене спортивки.  — Труси, думаю, можна залишити. 

— Ну, якщо ти надумаєш робити такий масаж… Я не те щоб проти, — я усміхнувся і поглянув на неї з викликом. Вміла вона змінити мій настрій буквально за долю секунди.

 — Для цього, певно, вам краще викликати спеціаліста, — спокійно відповіла вона. — Повертайтесь на живіт, я розімну вам спину, плечі, а потім руки і ноги. 

— Що ще за спеціаліста? — я перевернувся, як вона і просила. Тепер не бачив її. Може, воно і на краще. 

 — Ну, є такі, тайський масаж роблять, — сказала вона, починаючи масажувати мені плечі.  

— Тобі не буде зручно, якщо не залізеш на ліжко. Можеш сісти на мене і тоді робити спину і руки, раз вже хочеш з них почати. Так масаж буде симетричний, — я не мав так казати. І тим паче не мав її запрошувати сідати верхи на мене, хай я і лежав на животі. Але я це зробив. Добре, що вона зараз не бачила мого обличчя. А от голос мене зовсім не зраджував. Він ніби був створений, щоб дражнити Русю. 

 — Добре, так справді буде зручніше, — погодилась вона.  — Але раптом вам буде важко? У вас травмований хребет, хоч це й не нижній відділ. Певно, я просто сяду поруч. 

— Ти ж не на хребет сідатимеш, нижче, — відповів я.

— В організмі все пов’язано, — вчительським тоном сказала вона. Правда, дійсно залізла на ліжко, але сідати на мене не стала, просто стояла на колінах поруч і так робила масаж рук.  — Якщо відчуваєте дискомфорт, кажіть. 

— Мені приємно, — я дозволив собі дивитись на неї зараз. В цьому ж не було нічого такого. 

 — О’кей, тепер ноги, — вона посунулася нижче по ліжку. — Ви щось відчуваєте, коли я отак торкаюся? — і провела долонею по моїй нозі. 

— Ні, не відчуваю, — я зітхнув. 

Ким я був для Русі? Дурні запитання знову і знову лізли в голову. Певно, чимось на кшталт складної задачки з зірочкою. Яку дівчинка-відмінниця хотіла виконати. 

 — Нічого страшного, — сказала вона тихо. — Уявіть, що відчуваєте…

Вона почала розминати мої ступні і щиколотки. Ну, я нічого не відчував, як і раніше. Все це не мало сенсу. Як і мої думки про Русю. 

Чому вона так старалась? 

 — Я звикла до всього, чим займаюся, підходити серйозно, — вона ніби прочитала мої думки. — Тому поки вчилася на медсестру, ще закінчила кілька курсів, у тому числі масажу, нутриціології, навіть психології… Так що, якщо у вас будуть якісь проблеми, можете мені розповісти…

— Ми живемо разом вже тиждень. Певно, час перейти на "ти", як думаєш? — попри свою обіцянку собі не зближуватись з нею, я все одно сказав ці слова. Що вони змінять? По суті, нічого. 

 — Та можна, я не проти, — відповіла вона. — Так навіть зручніше. Зараз я розімну м’язи на стегнах…

Бляха, а от про це я не подумав. Це не ноги, яких я зовсім не відчуваю… 

Але я нічого не сказав. Руслана, продовжуючи мугикати якусь мелодію, піднялася руками вище моїх колін і стала масажувати там, поступово рухаючи долонями все вище. 

 — Так немає дискомфорту? — перепитала вона.  

Дискомфорт я однозначно відчував. Але не той, про який вона питала. Бляха, як до цього дійшло? 

— Ні, немає, — тільки й вимовив. Якось вийшло тихіше, ніж до того. 

 — Може, хочеться спати? Це нормально… — вона ще щось помугикала, а тоді сказала:

 — Можете, тобто можеш повернутися на спину…

— Не впевнений, що варто робити це зараз при тобі, — зізнався чесно і так само неголосно. 

Руслана

Спершу я навіть не зрозуміла, що він має на увазі. А потім до мене дійшло, і я відчула, що стаю червона, як рак. 

 — Ти ж сказав, що нічого не відчуваєш! — обурено вигукнула я. 

— Але ти торкалась не тільки на ногах, — пробурмотів він. — Звідки я знав. У мене так ще не було. 

 — Вибач,  — мені стало незручно. І справді, чому я напала на нього? Якби я не робила йому масаж, то нічого б не сталося. Тому я знову взяла “професійний” тон і  продовжила. — Нічого страшного, таке буває. Навпаки це гарний знак. Може, потім і на ногах будеш щось відчувати…

 Базікаючи все, що прийде в голову, я обережно злізла з ліжка.