РОЗДІЛ ШОСТИЙ. Частина 1.

Андрій підхопився. 

– Як на острів? Знову на острів? Ти ж обіцяв мене відпустити, а не відправляти назад під нагляд професора, Донела та інших твоїх… друзів.

– А хто тобі сказав, що професор, Донел і решта моїх людей повернуться на острів? Я вас залишу там самих. Верніше лише в компанії місцевих – вони хороші люди, й вас не образять.

Андрій запустив руку в своє волосся і скуйовдив його. Він розумів, що не та людина Ростислав, щоб отак просто взяти їх і відпустити – щось тут було не чисто:

– Так ото й був твій план помсти – до нестями перелякати нас, а потім відправити на острів, щоб ми прийшли до тями? – ніби жартома поцікавився він.

Ростислав мовчав: він уважно спостерігав за діями своєї команди. Водолазне судно знялося з якорів, наблизилося майже впритул до яхти і знову кинуло якорі. Потім ближче до корми яхти відчинився широкий вантажний люк, і ракети з палуби обережно почали перевантажувати до яхти. Андрій теж зосередив на якийсь час увагу на цьому  процесі й висловив вголос свої міркування:

– Нічого не скажеш, гарний план – заховати ракети на цивільному судні, де їх ніхто і не додумається шукати…

– Еге ж. Тим більше, що дно там – подвійне. – самовдоволено промовив Ростислав. – Я взагалі багато думаю, перш ніж щось робити… До речі… Щодо вашого відпочинку – то він не буде тривалим. Скоро за вами на острів приїдуть військові, поліція, ФБР, ЦРУ, СБУ… та чортзна хто ще.

Андрій здивовано повернув голову до Ростислава. Він згадав про арсенал схований в печерах.
– А як же ж твоя зброя? Вони ж знайдуть її і заберуть…

Ростислав розсміявся. І сміх його зовсім не сподобався Андрію.

– Ну добре, мій недолугий друже, який хотів позбутися свого затятого суперника Ростислава, і у якого нічого не вийшло. Мабуть я все ж таки розкажу свій геніальний план помсти, здається усі злочинці в кінці починають плескати язиком, розповідають усі свої геніальні плани, а в результаті сідають у калюжу. Так от мій план дійсно вже нікому не зірвати. А тим більше – тобі, мій любий невдахо, який приютив мою колишню…

Андрій сжав кулаки, але охоронець красномовно навів на нього свій Узі, й Андрій опустив руки.

– Отже, як ти вже зрозумів, ваше викрадення з готелю, втечу з корабля Федора і чудовий порятунок на острові і потрапляння на борт моєї яхти було сплановано мною. І зараз я поясню тобі, яким чином ці, здавалося б, абсурдні речі пов’язуються між собою. 

Коли після втечі з корабля Федора вас підібрали на скелі греки, вони й гадки не мали, хто ви такі й звідки. Хлопці відвезли вас до професора археології Бернхарда, який вже тривалий час мешкав на цьому острові і займався безневинною справою – розкопував древнє печерне місто. Хлопцям навіть на думку не спадало, що новий помічник професора, нові робітники і сам професор – несправжні. А справжній професор і його помічники тихенько лежать у морозильнику в одній з печер. Верніше – лежали. До сьогоднішнього ранку. Сьогодні ж вночі, після вашої хуткої втечі, мої люди розклали тіла у певних локаціях так, щоб ранком професор і його помічники виявилися вбитими у професорському будинку. Ти мабуть знаєш, що відтанувши вони виглядатимуть так, ніби їх щойно вбито. І вбили їх, певна річ, ви з Мілою, бо не захотіли поділитися з ними грошима з продажу зброї, яка зберігалася у печерах (звісно ж – з відома професора Бернхарда). Як це довести? Елементарно – відео з камер спостереження, де зброю у ящиках в печері оглядає професор Бернхард (звичайно ж не справжній, але на відео їх не відрізнити), а потім справжній Андрій Коган, який входить по хазяйськи у печеру, відімкнувши її ключем. Вранці зброю з тієї печери, доречі, вивезли. А в решті печер її вже не було – тобі ж ліньки було перевірити, чи дійсно вона там є. Правда, Андрію? Також на відео зафіксовано як ти, Андрію зійшов на борт цього судна й знешкоджував бомби… До речі, прилад, яким ти “засліплював” літак і керував ним – теж на острові. Спецслужби його точно відшукають, бо ти звісно ж відмовишся їм казати, де ти його сховав. А чому ти повернувся на острів? Бо не захотів чесно поділитися зі своїми спільниками, і вони передали тебе в лапи правосуддя, а самі зникли в невідомому напрямку. Ти ж не думаєш, що на борту яхти зараз написана її справжня назва? Як тільки ви залишите її борт – вона змінить свою назву. А водолазне судно просто зникне там, де його ніхто не додумається шукати. Як тільки вас буде висаджено на острові, ми повідомимо береговій охороні точні координати затонулого літака і твоє місцезнаходження, а спецслужбам відправимо відеодокази твоєї прямої причетності до злочинів, пов’язаних зі зброєю, які ми швиденько змонтуємо. Спецслужби багатьох країн рватимуть тебе на клапті, намагаючись дізнатися імена спільників, але дзуськи – ти будеш за старою звичкою називати тільки ім’я Ростислава Кониського, в якого ти увів наречену, і який нічого не підозрюючи відпочиває зараз зі своєю молодою й гарною дружиною десь на Багамах… “А як же ж Міла?” – напевно запитаєш ти.  А вона піде або як співучасниця, або, якщо повезе, залишиться на свободі, очікуючи коли закінчиться твоє багато-багато річне ув’язнення. І, можливо, не дочекається й вийде заміж за справжнього чоловіка, а не за Джеймса Бонда-невдаху… Отак. А тепер прошу до катера, зараз ми заберемо Мілу й вирушимо до острова.