17. Погані наміри і багато алкоголю

Емі

 — Так, я дуже старалась, — сказала я. Нізащо на світі я не зізналась би, що не грала. Що не хотіла грати… Я така дурепа, що повірила — він теж не грав. Він теж відчував те, що й я… А виявляється, все це було лише плодом моєї уяви…

 — І в тебе вийшло, — відповів Рік. — Вип’ємо за це шампанського?

 — Я сходжу в ванну, можна? Хочу скинути цю дурнувату сукню і одягнути нормальний одяг, — я говорила таким же тоном, як завжди під час нашої мандрівки. Треба поводитися з ним просто як із другом. І тоді все буде як треба. 

 — Так, звичайно, йди. — Рік кивнув. 

Я схопила сумку, у якій лежали мої джинси і светр, і швидко зайшла до ванної. Скинула весільну сукню — зробити це було дуже легко, на відміну від тієї дизайнерської, яку допомагав розстібати Рік, у цієї на спині була звичайна блискавка. Я закинула правицю за спину згори,  вхопилася за  язичок блискавки і смикнула вниз. Потім ліву руку теж завела за спину, але знизу, і розстібнула сукню до талії. Тепер її вже ніщо не тримало, і вона впала до моїх ніг невагомою синтетичною хмаринкою. 

Я швидко стала під душ, увімкнувши холодну воду. Холодний душ завжди вибиває з голови дурні думки, я це точно знала… 

Коли мої зуби вже почали цокотіти від холоду, а все тіло затремтіло, я зробила воду теплою. Вимила голову, просушила її феном, а потім начепила свій звичний одяг.

Вийшовши з ванної, побачила, що Рік теж уже скинув свій смокінг і акуратно склав його на крісло, теж переодягнувшись у джинси і светр. Я притягнула з ванної свою сукню і кинула туди ж. Почувалася чогось сердитою. 

 — Ти будеш купатися? — спитала його. 

 — Трохи сполоснуся, але, може, все ж спершу вип’ємо шампанського? Ну, за те, що ми вже маємо документи і все таке…

 — Ну давай, — я усміхнулася і взяла з великої тарілки на столі гроно винограду. 

Мені хотілося напитися, сама не знаю чому. Сказати б — від радості, що все вдалося — але у тому спектрі емоцій, які переповняли мне, радості точно не спостерігалося. 

 — Давай вип’ємо за те, щоб і далі нам усе вдавалося, — запропонував Рік. 

 — Що ж, я не проти, — я взяла келих і вихилила його прямо одним залпом. Батько не дозволяв мені вживати спиртне, навіть слабкий алкоголь.  “Ти — майбутня мама, мені потрібні здорові онуки!” — повчальним тоном повторював він. Звісно, час від часу я могла випити коктейль під час посиденьок з подругами, але таке траплялося не дуже часто.  Тож я швидко захмеліла, і тепер уся наша ситуація стала здаватися мені не такою й страшною. Я дивилася на Ріка й усміхалась.

 — А знаєш, може нам і треба було ото… — я зробила невизначений жест рукою. 

 — Ти про що? — запитав Рік якимось дивним голосом. 

 — Я забула, як воно… консомувати? — я підсунулась поближче. — Якби ти знав, Ріку, який ти прикольний. Ти знаєш стільки різних цікавих слів… Мабуть, і вмієш багато цікавого…

 — Знаєш, я все-таки сходжу зараз прийму душ, — сказав він, підхоплюючись з ліжка, де ми сиділи.

 — Повертайся швидше, я буду чекати! — ці слова здалися мені дуже дотепними, і я зареготала.

За Ріком швидко зачинилися двері, а я сиділа, задумливо допиваючи рештки шампанського і розмірковуючи про своє життя, яке було таким невезучим. Що ж, тепер я все візьму в свої руки. Я більше не буду покладатися на те, що хтось вирішить за мене, як мені жити. Нічого подібного! От зараз Рік вийде і…

Я швидко скинула з себе одяг і залізла під ковдру. Ще встигла подумати, чому він там так довго купається, але тут мої очі почали заплющуватися. Я намагалася розтулити повіки, та марно —  вони стали важкими, як камінь. 

“Нічого, подрімаю хвилинку, а там прийде Рік і мене розбудить”, — встигла подумати я перед тим, як остаточно провалитися в сон…

Рік

От чого я точно не чекав, коли йшов у ванну, аби прийняти найхолодніший з можливих душ, так це того, що коли я вийду з ванної, то побачу купку одягу на підлозі і оголену Емі на ліжку.

Вона була роздягнена, я не мав в тому сумнівів. Ковдра трохи з'їхала з неї, і моєму погляду відкривалися її тендітні плечі без жодного натяку на тканину на них, витончені ключиці і більше… Та я відвів погляд раніше, ніж зумів розгледіти її округлі груди, що розмірено здіймалися в такт диханню. Але, наче мало було мені страждань, я побачив згори на светрі і джинсах шовкові клаптики спідньої білизни — щось тонке і легке, оздоблене мереживом і майже невагоме.

Поруч з грубими шкарпетками вони виглядали останнім цвяхом в мою домовину. Під теплим одягом ховалась тендітна юна дівчина… Яка, схоже, збиралася мене звабити.

— Боже, та за що мені це? — пошепки, аби не потривожити її сон, запитав я кудись в стелю в марній надії, що хтось могутній мене почує і вправить їй мозок. А, заразом, і мені, адже чомусь сьогоднішній дуже довгий день став надто напруженим, і сприймався дуже особисто і інтимно.

Інтимно… Це слово саме собою з’явилося в підсвідомості, а погляд, наче під дією магніту, повернувся до ліжка. Одна лише тонка ковдра, маленька перепона, і… Вона ж сама цього хотіла, так? До чого ці розмови про консумацію шлюбу? Оці натяки на те, аби я скоріше повертався в номер… До неї… Врешті, до чого було знімати весь одяг і розстилати ліжко, якщо… Якщо вона не хотіла… мене?

“Мабуть, ти вмієш багато цікавого” — так вона сказала. З натяком, з багатозначним натяком на те, що хотіла би перевірити ці навички. І мова явно була не про моє вміння стріляти з усього, що стріляє, метати усе, що можна метнути, і зрушити з місця будь який транспортний засіб, від самоката до ударного вертольота, включно з катерами всіх типів. Вона говорила про інше…

Про втечу з-під опіки батька, про вихід з-під його вливу. Про рішучість змінити все своє життя. “І розпочати нове в ліжку з чоловіком” — прошепотів внутрішній голос, і докинув єхидно — “Із старшим чоловіком”.

Коли починаєш про щось думати, проти волі пам’ять підкидає не надто приємні спогади. Згадалося, як ми сиділи в вантажному потязі, що віз нас для виконання завдання, і пошепки ділилися різноманітними історіями з життя, дуже інтимними історіями, і одна з дівчат — хоча, скоріше, її варто назвати амазонкою — зі сміхом ділилася мудрістю. “Втрачати цноту ми воліємо із старшими чоловіками, хлопчики. Не з такими, як ви, невпевненими і юними. Та хоч ви прекрасні і сексуальні — ви егоїсти, діточки, які думають про власне задоволення і вважають, що розмір вашої “чоловічої гордості” впливає на задоволення жінки. — вона з нас насміхалася, по-доброму, але це зачіпало. — А от старший чоловік, він — як хороше вино. Вже є і мудрість, і досвід. І майстерність є, так-так. Секс, малята, то не кількість фрикцій на один акт, то мистецтво. Як переживемо цей тиждень, то матимете шанс до нього дорости. З віком. З поважним віком”.