Наречена з сюрпризом

10. Емі. Містер Зануда

Мобільний прокреслив у повітрі високу дугу, пролунав тихий плескіт, і води озера Ельсинор поглинули його. 

— Ну що ж, тепер хай таточко шукає нас у Лос-Анджелесі, — сказала я. — Бо. чесно кажучи, туди б я й дременула, якби не ця твоя божевільна ідея з Долиною Смерті. 

 — Завжди треба прораховувати найбільш передбачувані варіанти дій, —  повчально відповів Рік. — І уникати їх. 

 — Амінь, алілуя, як казала моя нянька. — пирхнула я. — Досить уже милуватися пейзажем, поїхали на північ…

***

 — Знаєш, чого б я зараз найбільш хотіла? — я потягнулася, зручніше вміщуючись на сидінні нашого вірного “коника”.

 — Повернутися додому? — припустив Рік.

 — Хіба що для того, аби побачити, як біситься Марко, мрія якого стати зятем дона мафії луснула, як мильна бульбашка.Я б йому ще й фак показала! Але насправді я найбільше б хотіла прийняти душ і перевдягнутися. Речі цього кебаба… вони воняють…

 — Давай доїдемо до  Вікторвіла, купимо новий одяг, знімемо номер в мотелі і ти приймеш душ. Але ночувати ми там не будемо.

 — А чому б і не переночувати? — з надією запитала я. 

 — Тому що твій батько зовсім не дурень, він може відправити кілька груп людей різними дорогами. Нам треба відірватися від них. Думаю, вони доїдуть до Барстоу, а далі немає великих міст, лише окремі ранчо та поселення індіанців. Тож, не зустрівши нас на шляху до цього міста, вони повернуться назад.

 — Добре, — пробурчала я. А слідом забурчав і мій живіт. — Ще поїмо в мотелі і купимо продуктів з собою…

Рік не заперечував. Лише витискав із нашого бідного пікапа все, на що той був здатний.  У Вікторвілі ми заїхали в магазин одягу. Продавці дивилися на нас із підозрою. Ще б пак, ми виглядали, м’яко кажучи, дивно. Але гроші зробили свою справу  —  і скоро я  взула кросівки свого розміру, одягнула нормальні джинси, футболку, накинула спортивну куртку, сховала волосся під бейсболку. А ще вибрала сонцезахисні окуляри, які затуляли пів-обличчя.

 — У нас обмежений бюджет, — сказав Рік, коли я вийшла з Кабінки у повній екіпіровці і покрутилася перед ним. 

 — Хм, це ж не якись бутік, все досить бюджетне, —  я знизала плечима.  — Не будь скнарою!

 — Просто нам треба щось їсти, і машину заправляти не завадить…

 — Ти прямо містер Зануда, — сказала я.  — Якщо грошей не вистачатиме, здамо в ломбард мої коштовності. Це фамільні прикраси, не хотілося б віддавати їх за безцінь… Ну, нічого не поробиш. Заспокойся і перевдягнись!

Він похмуро глипнув на мене, але нічого не сказав і теж вибрав собі новий одяг. Коли розплатився на касі, то виявилося, що грошей у нас лишилося хоч і мало, але на продукти і бензин повинно було б вистачити. 

 — В мотелі зупинятися не будемо, — сказав Рік. — У нас немає часу. Запасаємося продуктами і водою, заправляємо машину і їдемо до Барстоу.

 — А там хоч заночуємо? 

 — Побачимо, — хмикнув він…

***

Але Барстоу ми проминули, не зупиняючись. Тут уже починалася величезна пустеля Мохаве. Відділена від океану чотирма гірськими хребтами, вона була найсухішим місцем у всіх Сполучених Штатах і найспекотнішим у світі.

Добре, що зараз був листопад, і температура повітря трималася близько шістдесяти восьми градусів за Фаренгейтом ( двадцяти за Цельсієм). Правда, з настанням вечора похолоднішало, мабуть, удвічі, і я накинула куртку. 

Темрява в цих краях  наставала якось несподівано, без сутінків.  Тільки що я дивилася у вікно на похмурі сіро-жовті пагорби, і от уже вони стали неясними обрисами. Час від часу збоку пролітали вогники якогось мотелю чи заправки, але чим далі ми занурювалися в простори пустелі, тим менше було тих вогників, і от уже ми їхали півгодини, не зустрівши жодного іншого авто. Може, це й на краще — подумала я. Навіть якщо батько відправляв своїх людей у цей бік, вони давно розвернулися й поїхали назад…

Здавалося, я задрімала, бо коли розплющила очі, не почула шуму двигуна. Ріка не було в кабіні, і мене огорнула паніка.Чомусь спросоння я подумала, що він втік і покинув мене саму у цій безкрайній пустелі…

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше