6. Емі. "Ти в долі?"

— Я його вбила? — запитала, дивлячись на Ріка, який схилився над незнайомцем у чорному і перевіряв його пульс. Була шокована, але… Дивно, та я відчувала радість через те, що він живий і неушкоджений. Звісно, я могла дати цьому кілеру розправитися з ним. Але дев’яносто дев’ять відсотків із ста, що наступна куля прилетіла б мені прямо в голову… — Мене посадять?

 — Це був самозахист, — сказав він, забрав у мене лампу, дістав із кишені хустинку і почав протирати всі ті місця, яких торкалися мої пальці. — Та й таточко твій не допустить, щоб любу доцю посадили, відкупиться. Ну, я думаю, що ніхто тебе й не підозрюватиме. Відбитки пальців я стер, і ми зараз швиденько заберемося звідси. Поки на шум не прибіг персонал цього клятого мотелю…

 — Чекай, — я вхопила його за руку. — Ти ж казав, що ми маємо дочекатися кур’єра! До речі, що ще за кур’єр? Ти наркотиками торгуєш?

 — Всі балачки згодом, — сказав він. — Поговоримо, коли сядемо в машину і будемо рухатися геть з цього місця зі швидкістю не меншою ста миль на годину! 

 — І все-таки, що то за кур’єр і чому ти його не став чекати? — я завжди дуже дратувалася, коли хтось не відповідав на мої запитання.

 — Нам мали передати фальшиві документи, — буркнув він. — Але я думаю, що мій спільник зрадив мене. І замість кур’єра прибув найманий вбивця. 

 — Твоя спільниця, — сказала я, раптом почавши щось розуміти. — Я чула, як ти назвав її ім’я. Клаудія, правильно, сеньйоре Ріку? У мене гарна пам’ять на імена! 

 — Так, Клаудія. — пробурмотів він. — Вона переграла мене. От сучка! А я ще думав, що вона з доброти душевної вирішила мені допомогти….

 — Клаудія? Секретарка мого батька?

Рік похмуро кивнув. 

Тепер все в моїй голові прояснилося.

 — Вона найняла тебе? Заплатила за те, щоб ти мене викрав? А потім вирішила ліквідувати нас обох, щоб заполучити статки мого батька і мати чисті руки… Викрадач не поділив щось із своїм спільником, і той пристрелив і його, і жертву, а сам утік з грошима…

 — Десь так, — погодився він. 

 — Давай повертатися назад! — гарячково вигукнула я. — Я заплачу тобі більше, ніж вона пообіцяла. Попрошу батька не чіпати тебе, скажу, що та лахудра все організувала! Він може тебе взяти до свого клану! Я попрошу! 

 — Це виключено, — сказав Рік з кам’яним виразом обличчя.

У чомусь я його розуміла. Мій батько жартувати не любить. Тож навіть, якщо я попрошу не карати мого викрадача, з ним може ні з того ні з сього трапитися нещасний випадок… Але й залишати все так, як є, щоб Клаудія раділа забезпеченому життю, я теж не могла.

 — В мене є ідея, — сказала я. — Спершу нам треба заїхати до якогось магазину з одягом і перевдягнутися. У щось таке, що не кидається в очі — джинси, футболки.  Візьму кепку, щоб заховати волосся. Воно занадто кидається у вічі.

 — Згоден. — сказав Рік.

 — А потім ми купимо якийсь дешевий мобільник і подзвонимо з нього моєму батькові. Вірніше, ти подзвониш…

 — Це ще навіщо? — він спідлоба глянув на мене. — Я ж сказав, що повертати тебе батькові не збираюся!

 — А мене й не треба повертати, — сказала я.  — Візьмемо у мого батька викуп, поділимо його навпіл. І кожен піде, куди його очі дщивляться. Як тобі така пропозиція?

 — Ага, щоб ти одразу ж попрямувала до поліції і “настукала” на мене, — протягнув він.

 — Ти тупий чи прикидаєшся? Мені не вигідно йти в поліцію. Я хочу зникнути, щоб Емілії Деспозіо більше не існувало!

Тепер настала його черга здивовано витріщатися на мене. 

 — Чого ти так дивишся?

 — Я думав, що ти хочеш повернутися додому, до свого красунчика-нареченого… — сказав Рік, не зводячи з мене очей. 

 — Дідька лисого! Я його терпіти не можу, — пояснила цьому недотумкуватому. — Батькові припекло, щоб  помічник став його родичем. Ну хай сам одружиться з ним. У нас дозволені одностатеві шлюби! А мені воно аж десь, те весілля. Поїду в Європу. Чи в Мексику. Куплю нові документи. Відкрию якийсь маленький бізнес. Буду насолоджуватися життям подалі від усіх цих мафіозних розбірок. Ти теж візьмеш свою половину грошей і ляжеш на дно. Я ще хочу  помститися Клаудії, треба поміркувати, як це краще зробити. Ну що, ти в долі?..