37. Люба. Підслухана розмова

Коли ми приїхали до Кості, він зустрів нас разом із своєю дівчиною. Це була симпатична темноволоса дівчина з короткою стрижкою і великими карими очима. 

 — Привіт, це Катя, моя дівчина, — Костя приобійняв її за талію. Вони виглядали дуже щасливими і закоханими. — Катю, це мій брат Остап, його дівчина Люба і їхній син Богданчик. 

Малий зморщив носа, він не любив, коли його називали зменшувальним ім’ям, але, на щастя, нічого не сказав. 

— Дуже приємно, — сказав Остап. — Дякуємо за запрошення. 

— Раді, що ви змогли прийти, — сказав Костя. — Проходьте.

Ми зайшли до квартири, де побачили вже накритий стіл. 

 — Як гарно, це ви самі приготували? — запитала я. 

 — Я люблю  готувати? , — одразу відізвалася Катя. — Костя хотів замовити готові страви, але я наполягла, що хочу зайнятися приготуванням вечері сама. 

 — Мені дуже пощастило з Катею, — обличчя Остапового брата на сходила усмішка. 

 — Я б хотіла і з татом твоїм познайомитися, — поглянула на нього Катя. — Сходимо колись до нього в лікарню?

 — Неодмінно, але завтра йому мають робити операцію, то вже мабуть десь, коли його стан трохи нормалізується після хірургічного втручання…

— Так, думаю, він буде радий, що ти, Костю, знайшов собі дівчину, — погодився Остап. — Ми можемо прийти до нього всі разом.

 — Він дуже хотів мати онуків, може, скоро матиме одразу двох, — усміхнувся Костя. 

— Ого, у вас все вже настільки далеко зайшло? — здивувався Остап. — Ні, ну в сенсі я не проти, тільки за… — одразу додав він. 

 — Костя жартує, — усміхналась Катя. — Але, звісно, я не проти дітей, думаю, з часом ми народимо одного чи двійко. У нас все серйозно, — вона торкнулася губами губ Кості. 

— Так, Катя охомутала мене, — засміявся Костя. — Того й дивись, одружимось. А ви як? Думали про весілля? — він поглянув на Остапа.

— Ну, ми ж тільки нещодавно зустрілись… Еее… Ну в сенсі знову зустрілись… От. Там далі буде видно, — здається, Остап навіть трохи зніяковів від такого запитання.

 — А що як зробити два весілля в один день?   — запропонував Костя, і я відчула, що мої щоки червоніють. Чомусь так ясно уявила, як ми стоїмо у нарядному одязі, і Остап надягає мені на палець обручку…

— Хіба наречені не хочуть бути єдиними і неповторними в своє весілля? — тут же запротестував Остап. Схоже, про весілля зі мною він точно не думав…

 — Так, краще все ж, щоб у кожного був свій особливий день, — підтримала його й Катя. 

 — Ну, як хочете, — Костя знизав плечима. — Головне, щоб батько скоріше одужав, тоді можна буде і про святкування думати…

— Так, тут я погоджуюсь, — сказав Остап. — Батько на першому місці….

***

Через  якийсь час у Каті подзвонив телефон, вона вибачилась і вийшла з кімнати. Я, скориставшись нагодою, що чоловіки зайняті розмовою про бізнесові справи, вирішила вийти у вбиральню. Вона знаходилася недалеко від кухні, тож, коли я вже виходила, почула через нещільно зачинені двері кухні уривок розмови Каті з невідомим співрозмовником. Вона якраз говорила:

— Не треба тиснути на мене. Інакше я точно нічого не зроблю, чуєте? — сказала вона роздратованим голосом. — От коли буде інформація, тоді і скажу. Відбій. І не дзвоніть мені, я ж просила!

Це було якось дивно. Зрештою, їй могли дзвонити по роботі, але я чомусь подумала, що розмова стосувалася саме родини Остапа… Невже ця Катя втерлася в довіру до його брата, щоб вивідати якусь інформацію?