31. Люба. Новорічні подарунки

Остап із Богданом заходилися прикрашати ялинку, а я готувала святкову вечерю. Звичайно, можна було б замовити доставку з ресторану, але мені хотілося створити максимально затишну, домашню атмосферу. 

Коли вже все було готе, ми разом накрили стіл у вітальні. 

 — А ви дозволите мені не спати до дванадцятої години? — запитав  Богдан. 

— В таких питаннях треба звертатись до мами, вона знає, як правильно вчинити, — Остап поглянув на мене і усміхнувся.

 — Ну будь ласка, — благально поглянув на мене малий. 

 — Добре, але потім одразу підеш спати. Коли розпакуєш подарунки, — я усміхнулась. 

Це був по-справжньому щасливий Новий рік. Ми зателефонували до батька Остапа і привітали його, він був дуже радий нас почути, сказав, що операцію назначили на третє січня. 

Після того, як повечеряли, увімкнули новорічний фільм, я бачила, що Богдан вже клює носом, але все ж він дочекався півночі. Коли вже от-от мав настати Новий рік, Остап розлив по келихах нам шампанське, а малому лимонад, і я сказала:

 — Тепер треба загадати бажання, щоб воно здійснилося в Новому році!

Богдан аж замружився, так сильно він чогось побажав. 

А Остап в цю мить поглянув на мене. Він дивився на мене якось не так, як завжди. Більш відкрито. 

Я теж у цю мить поглянула на нього, наші погляди зустрілися. Я хотіла загадати, щоб він закохався в мене, але потім подумала, що це неправильно, і краще загадати бажання, щоб його батько одужав, і все в них було добре. 

Не знаю, що загадав Остап, можливо, те ж саме, що і я. 

А потім настав Новий рік, і ми випили шампанське та лимонад і вирішили, що пора приступати до вручення подарунків. 

Першим розпакував свої дві коробки Богдан. У подарунку від Остапа він побачив телефон, такий, який він і замовляв. А до нього ще була листівка з написом:

"З Новим Роком! Але багато не грай =) І слухайся маму".

А я подарувала йому набір для малювання — альбом, фарби, фломастери, він такий давно хотів. 

 — Дякую, — малий був дуже щасливий. — Це найкращий Новий рік у моєму житті! 

 — В тебе ще попереду багато щасливих свят, — сказала я, усміхнувшись. — Головне, що ми всі разом і любимо одне одного. 

— А тепер час тобі відкрити подарунок, — сказав Остап. 

Я розпакувала коробочку, яку він мені простягнув, і побачила всередині ще одну червону коробочку, в які зазвичай кладуть прикраси. Моє серце раптом забилося дуже швидко. Я відкрила коробочку і побачила красивий золотий ланцюжок з підвіскою у вигляді невеличкої латинської літери L. 

 — Яка краса! — сказала я. 

Ланцюжок справді був дуже ніжним і витонченим, і дуже мені сподобався. 

— Радий, що тобі подобається, — усміхнувся Остап. 

 — А тепер глянь на наш подарунок, — сказала я. трохи хвилюючись. 

Мені було складно вибрати йому подарунок, зрештою це мало бути щось не дуже особисте, але й не банальне. Коли дивилася в інтернеті, то було багато пропозицій різної випивки, білизна, чоловіча косметика, але це все було не те. Лише потім я набрела на магазинчик, де були оригінальні вироби зі шкіри, і ми з Богданом обрали для Остапа гаманець, на якому була зображена собака. Богдан сказав, що Остап колись хотів мати собаку, він йому про це розповідав. 

 — Але з його роботою і тим, що він жив сам, Остап  не хотів заводити собаку, бо тваринці було б нудно самій вдома, — сказав Богдан. 

 — Тоді цей гаманець має йому сподобатись, — погодилась я.

І зараз, дивлячись, як Остап розгортає подарункову упаковку, відчувала хвилювання…

— Ого, прикольно, — він усміхнувся, коли дістав з упаковки гаманець. — Я такого ні у кого не бачив. Дякую, — він поглянув на нас з малим. 

 — Це я обрав, — похвалився Богдан.  — Коли побачив його, то зразу подумав, що тобі сподобається! 

— Ти вгадав, — він погладив малого по голові. — Ну що, всі отримали свої подарунки, тож певно тобі час вже і лягати? Майже перша…