17. Люба. "Займайтесь далі сексом..."

Я трохи хвилювалася, бо гадки не мала, які там випадуть питання. Добре, якщо щось просте типу улюбленого кольору чи яку книгу я недавно прочитала. А раптом Остап запитає про щось особисте, і я розгублюся й не знатиму, що сказати… Але відступати вже було пізно, якщо я мала не погодитися, то треба було це зробити одразу…

Тож я не дуже впевненим голосом сказала:

 — Добре, почнемо…

Остап кивнув і поклав телефон між нами. 

— Буду першим, — сказав він і натис на екрані "Правда". 

Йому випало розповісти про своє перше кохання.  

— Ну, дивлячись наскільки серйозне… Не знаю, — він трохи розгубився і почухав потилицю. — В садку мені подобалась така собі Тетянка, я весь час смикав її за волосся, перекидав її портфель і все таке… А яким було твоє перше кохання? 

— Ну, в школі мені ніхто особливо не подобався, я закохалася, коли вчилася в універі… — сказала я. — Ми познайомилися з Михайлом на вечірці, куди нас обох привели друзі… Це було якось так романтично, наче у кіно…

Раптом обірвала себе, подумавши, навіщо я це все розповідаю. Та сторінка мого життя вже давно перегорнута, чому ж я знову повертаюся туди? 

— Ти одразу закохалась в нього? — запитав Остап якось замислено. 

— Він запросив мене на танець, — тихо сказала я. — І мабуть, під час того танцю я зрозуміла, що закохалася… А потім ми обмінялися телефонами, і наступного дня він запросив мене на побачення. Він був старший за мене, вже працював, він юрист, в нього своя фірма була, та й зараз, мабуть, є, я не стежу за ним ні в соцмережах, ніде…

— Це… він — батько Богдана? — здогадався Остап. 

Я лише мовчки кивнула. А потім додала:

— Він не знає, що в нього є дитина, я йому не говорила. Дізналась про нього дещо таке… коротше кажучи, я розірвала ці стосунки і не шкодую. 

— Зрозуміло, — кивнув Остап. — Пробач, що довелось згадувати щось неприємне… Ну, давай тепер твоя черга. Правда, чи дія? Натискай. 

— Хай буде дія, — я подумала, що й так вже забагато відверто розповіла про себе. А коли натиснула кнопку, на екрані висвітилося завдання: “Зроби масаж тому, хто поруч”. 

— Я маю зробити тобі масаж, — трохи знітилась я, дивлячись на Остапа. 

— Ого… — він теж, здається, виглядав трохи схвильовано. — Ну, я не проти… Давай, — він раптом схопив свою футболку за краї і зняв її. — Певно, я маю лягти тут, на дивані…? 

— Ага, — я відчула, що червонію, дивлячись на його оголений торс.  — Розташовуйся, як тобі зручно…

— Добре, — Остап кивнув і ліг на живіт на дивані, руки підклав під чоло. — Ну, я готовий… 

Я сіла поруч із ним і обережно почала масажувати йому спину. 

 — Ти якийсь напружений, треба розслабитись, — сказала неголосно. 

— Це не так просто, як здається, — сказав він якимось нижчим, ніж зазвичай, голосом і шумно видихнув.

 — Я сильно натискаю? — стривожилась я. — Боляче?

— Ні, мені подобається, коли ти мене торкаєшся, — не погодився Остап і трохи розвернув голову. Наші погляди зустрілись. — Навіть дуже подобається. 

Я відчула хвилювання, ці слова прозвучали так двозначно, хоча ясно, що Остап нічого такого не мав на увазі. Чи мав?

Цієї миті двері відчинилися, і до вітальні зайшов сонний Богдан. 

 — Ой, я двері переплутав, забув, де кухня, — сказав він. 

 — Ти пити хотів? — здогадалась я. — Ходімо, я зроблю чаю, чи молока підігріти? 

— Ні, займайтесь далі сексом, пробачте!

Продовження — завтра о 19.00! Додавайте книгу в бібліотеку і ставте їй сердечко — так ви точно не загубите її і дізнаєтесь, що буде далі! 

Подарунок для когось із уважних читачів - промокод на безкоштовне читання книги Лари Роси "Шість спокус нареченої" hLbWt-rU