15. Люба. Привиди минулого

Мені було неприємно, що мама згадала той випадок, з батьком Богдана. Так, то був необдуманий вчинок, я закохалася, як кажуть, з першого погляду, втратила голову… Ми зустрілися на вечірці, куди мене привела подруга, а Михайло прийшов з другом. Там було багато незнайомих мені людей, я почувалась невпевнено, соромилася свого скромного одягу, але коли він запросив мене на танець, то поводився так, немов я королева. Ми тоді проговорили весь вечір, зрозуміли, що у нас багато спільного і почали зустрічатися — чомусь таємно, я спершу думала, що в цьому є якась таємничість, але вже значно пізніше, коли я дізналася про свою вагітність, побачила його з дівчиною, а подруга розкрила мені очі. Виявляється, він увесь цей час був у стосунках, його “офіційна” дівчина була  донькою його партнера по бізнесу, одружившись із нею, він би зрештою отримав усю фірму в безроздільну власність, тож кидати її заради мене не входило в його плани. 

Мені здається, Михайло все ж не брехав мені, коли говорив про своє кохання, просто сподівався, що йому вдасться приховувати наші стосунки і далі і все буде добре. Але я  дізналася про його обман і вирішила, що не зможу бути коханкою чи утриманкою. з якою він ніколи не покажеться на людях. 

Я просто перестала відповідати на його дзвінки, кинула його номер у “чорний список”, заблокувала в соцмережах і поїхала на якийсь час з Києва до батьків, він не знав, де вони живуть, тож я не в курсі, чи шукав мене, чи просто вирішив, що так краще і зрадів, що я кинула його перша…

Тоді ж у мене був серйозний конфлікт з батьками, які, дізнавшись про мою вагітність, наполягали, щоб я зробила аборт і шукала собі спокійного, порядного чоловіка. Але я все ж вирішила залишити дитину. Думала на той час, що навряд чи наважусь колись ще на серйозні стосунки, обман Михайла дуже засмутив мене, я не хотіла більше переживати нічого подібного. 

“Народжу дитину і не буду самотня”, — подумала я. Вирішила більше не шукати стосунків, і дійсно дотримувалася цього правила… до сьогоднішнього дня, коли вперше замислилась про те, що Остап, здається, мені небайдужий…

А коли мама стала наполягати на знайомстві з потенційним “кандидатом у зяті”, я відповіла їй досить грубо, чого сама від себе не очікувала. Зараз же, коли ця розмова закінчилась, почувалася незручно перед Остапом, немов виставила напоказ свою брудну білизну…

 — Так, доведеться батькам змиритися з тим, що я вже доросла дівчинка і не обов’язково маю звітувати їм про всі свої рішення, — сказала я, кладучи в чашки заварку. 

— Це правильний підхід, — погодився Остап. — Все ж, це твоє життя, а не її. До речі, ти ж не проти мобільного для малого в якості подарунку на Новий Рік? 

— Так, тільки краще купити якийсь простий, щоб не було шкода, якщо він його загубить чи поламає, — відповіла я. 

— Ну, розберемось. Добре, — він усміхнувся. — Виходить, ми  будемо святкувати Новий Рік разом? Тут вже недовго лишилось. 

 — Так, — я усміхнулась. — За всіма цими неприємностями я й забула про Новий рік. Треба, мабуть, ялинку прикрасити для малого…

— Різдво якось повз мене пройшло з хворобою батька, він же зліг якраз перед святом, — зітхнув Остап. — То хоч Новий Рік треба відсвяткувати. 

 — До речі, як його здоров’я? На коли призначили операцію? — запитала я. 

— Одразу після свят. Ну, він все ще трохи пручається. Певно, нам таки треба заїхати до нього в лікарню разом. Думаю, ми вже трохи краще знаємо одне одного, тож можна це планувати… Хоча до того треба ще раз обговорити певні деталі наших стосунків і може дізнатись краще смаки одне одного… Наприклад, можна зіграти в якусь гру по типу “Правда або дія"...