6. Чого боїшся?

Мабуть, у нього просто давно не було жінки. Занадто давно. Інакше чому тоді ця малознайома дівчина біля холодильника так його завела?

Владислав не хотів про неї думати, але доки не заснув, перед очима стояла та сама картинка — Рая у його сорочці, йогурт на її губах.

До всього, наступного дня Євген показав листування з нею.

"Дякую за подарунок, коханий".

То був жарт, але Владу не подобалося, що вона так вільно жартує з його підлеглим. Євген усміхався, витріщаючись на екран, і це дратувало ще більше.

Коли вночі повернувся додому, навіть трохи розчарувався, не побачивши її на кухні біля холодильника. Зате прямо під сходами знайшлася ознака її присутності — пара чорних туфельок на височенних підборах.

— Теж мені Попелюшка.

Він терпіти не міг, коли речі лежали не на своєму місці. Підняв туфельки, покрутив у руках, але лише гмикнув і поставив назад. Нехай стоять. Нехай тут буде їхнє місце. Поки що.

В неділю по обіді вони мали їхати в торговий центр. Євген роздав чіткі інструкції — нічого особливого робити не треба, просто годинку пошвендяти по магазинах, можна щось купити, обов'язково зайти в магазини, в яких Владислав постійний клієнт і його знають. Один з команди піарників теж там буде, потайки сфотографує їх, зіллє фото в інтернет.

Коли Рая зійшла на перший поверх, в повній "бойовій готовності" для цієї поїздки, він вже її чекав. Зміряв поглядом з голови до ніг, але не сказав й слова. Виглядала пристойно — джинси, блуза, невеличка сумочка. Свіже помите волосся спадало легкими хвилями на її груди, а губи блищали, покриті прозорим блиском. Влад затримав погляд на її губах, і вона пояснила:

— Євген прислав різну косметику, але я не вмію і не люблю фарбуватися, тому тільки блиск взяла.

Він кивнув.

— Годиться.

Хоча міг би сказати ґрунтовніше. Йому теж так, без косметики, більше подобалося.

Рая прудко пірнула у туфельки і виструнчилась перед ним. Не втрималась від того, щоб похвалитись:

— Підбори теж не люблю, але навчилася вчора на них ходити.

Владислав зреагував... Ніяк не зреагував. Невиразно мугикнув щось і розвернувся, щоб йти до дверей. Проте вона раптом обігнала його і загородила дорогу. Нахмурила брівки.

— Скажіть хоча б, що я молодець! Я цілий день тут мучила свої ніжки заради вас!

— Не заради мене, а заради грошей, які отримаєш. Ходімо.

— Ну ви зовсім! Зовсім ви якийсь... Якийсь такий, що... Ай!

Їй вже вкотре бракувало слів у суперечках з ним. Притупнула ногою, щоб висловити роздратування, і вперше побачила, як його вираз обличчя пом'якшився.

Він дивився на неї і не знав, що думати. Вперше зустрічав таку наївну... Ні, не те. Інфантильну? Безпосередню? Відкриту? Так, відкриту, а ще простодушну і прямолінійну дівчину. Рая була не з тих, хто плестиме інтриги, носитиме камінь за пазухою, хитруватиме. Це підкуповувало.

І доки про це міркував, вона раптом опустила очі й тихо зізналась:

— Я трохи боюся.

— Чого боїшся?

— Ми ж вперше виходимо кудись разом. Боюсь, що не впораюсь. Не зовсім знаю, що робити, як поводитись...

Влад мить дивився на її щоки, які стрімко рожевіли. Спитав:

— У тебе були серйозні стосунки?

— Не було, — мотнула головою.

— А хоч якісь?

— Ну... Це важко назвати стосунками.

— Ясно. Тоді просто покладися на мене.

Він не особливо роздумував над тим, як має поводитись. Що тут роздумувати? Просто треба робити, як з будь-якою дівчиною: тримати за руку і намагатися бути уважним. Вже в автомобілі згадав, що Євген написав йому якісь настанови щодо того, як правильно вдавати.

Влад скоса зиркнув на Раю, яка ще хвилювалася, і несподівано для себе усвідомив, що йому її навіть трохи шкода. Якесь давно забуте відчуття, пробуджене в глибинах його єства її щирістю. Тому дістав смартфон і знайшов листування з піарником.

— Почитай, може, це допоможе.

Рая взяла ґаджет несміливо, прикусила губу і зиркнула на екран. Капслоком там було написано: "ЯК ВДАВАТИ, ЩО ЗАКОХАНИЙ". А нижче звід правил.

Авто рушило, і вона зачиталась.

"1. Тримай її за руку.

2. Багато торкайся її, наче мимоволі (погладити по спині, приобійняти, поцілувати у волосся тощо).

3. Зазирай у вічі якнайбільше. Дивися уважно, ніжно і при цьому усміхайся.

4. Не забувай бути галантним (подати верхній одяг, притримати двері тощо)!!!

5. Не гмикай на кожне її слово!!! Говори розгорнутіше, а якщо не можеш — просто багато слухай.

6. Називай її пестливими словами — сонечком, зайченятком тощо".

— Мені ці поради навряд чи допоможуть, — прошепотіла Рая і віддала смартфон. — Не відкриватиму ж я перед вами двері.

Чомусь, від думки, що Владислав все це робитиме за настановою, а не з власного бажання, біля серця віддало холодком. Бо поради були гарними. Бо хотілося б, щоб з нею так поводилися по-справжньому, а не задля симуляції стосунків.

А ще їй було дивно, що такий чоловік — привабливий, не обділений жіночою увагою, не зелений парубок — потребує таких порад. Наважилася спитати:

— Ви ніколи не закохувалися?

— Ніколи.

Він відповів швидко, безапеляційно, але зиркнув вбік і побачив її скептично примружені очі. Подумав, що якщо вже їм треба грати близькість, то можна побути трішки відвертішим.

— Коли мені було сімнадцять, була одна дівчина, яка подобалася. Але вона обрала багатшого і... того, хто був з гарної сім'ї.

Аж пишався собою, що ні разу не гмикнув і відповів розгорнуто.

— То з тих пір ви думаєте, що всі жінки ведуться на гроші? — а от вона запалилася, спитала майже з претензією.

— З тих пір я багато разів у цьому переконався.

Рая мотнула головою і прицмокнула, так, наче вважала його безнадійним.

— Жінки ведуться не на гроші, а на ефект від них, — сказала повчально, жестикулюючи. — Гроші додають чоловіку впевненості. І якщо є два кандидати, дівчина на підсвідомому рівні майже завжди обере "сильнішого самця". Того, хто дасть опору, коли вона буде вразливою — вагітною, того, хто зможе подбати про їхніх дітей... Ось так я думаю.