22. Хвилююча пропозиція

Тая

Після того, як Гнат встав, я задрімала не дуже міцно, і остаточно прокинулася, почувши розмову Гната з якоюсь жінкою. Спершу мені здалося, що то та Марина прийшла знову, і мене як вітром здійняло з ліжка. Взула капці, накинула халат ( вчора ми таки поїхали і забрали мої речі), і вже виходячи з кімнати, зрозуміла, що жіночий голос належав матері Гната. 

Але вони вже побачили мене, тож вертатися назад у спальню було б не дуже ввічливо. 

 — Доброго ранку, — сказала я. — Вип’єте з нами кави? Я можу й сніданок приготувати…

— О, Тає, мила, дякую! Я не знала, що ви вже зʼїхались… Ну, це хороша новина! Може, ти теж вже вагітна? — поглянула вона на мене.

 — Ні,  — знітилась я. — Не вагітна. Але так, ми вирішили з’їхатися, щоб притертися одне до одного, а вже потім вирішувати чи одружуватися, чи ні. 

Я пожартувала, бо в мене й на думці не було, що ми з Гнатом не одружимось, але його мама занепокоїлась. 

— Ми обовʼязково одружимось до всяких вагітностей, — сказав Гнат, обіймаючи мене. — Щойно Тая буде готова, так одразу і одружимось. 

— Ти не переживай через тих журналістів, — його мама торкнулася мого плеча. — Гнат уже звик, та й ми звикли, що про нього весь час якісь дурниці пишуть. Просто я злякалася, що ти сама це побачиш і засмутишся, от і приїхала, щоб вас попередити! 

— Дякую, — я здивовано глянула на неї. — Тільки я ще нічого не бачила, що там написали про Гната?

— Ну, та "вагітна" дала інтервʼю, — його мама насупилась. — Сказала, що не буде позбавлятись дитини, хоч Гнат, певно, цього б хотів, щоб у нього не було "проблем". Робить з нього поганця. 

 — Може, просто ігнорити її? — запропонувала я. — Якщо ніякої реакції не буде, журналістам стане нудно, і вони переключаться на якусь іншу “сенсацію”.

— Так, ти маєш рацію, — погодився Гнат, обіймаючи мене за талію. — Треба її ігнорувати. 

 — А коли народиться дитина і вона не вгамується, то хай робить тест ДНК, — продовжила я. — Але щось мені підказує, що вона може взагалі не бути вагітною. Вигадала це, щоб прив’язати до себе Гната, а тоді б сказала, що втратила дитину… І запропонувала б зробити нову, — я усміхнулась. 

— Так, я теж так думаю, — знов кивнув Гнат. — Ніяка вона не вагітна просто тому що блін, я був обережний…

***

Ми поснідали разом, мама Гната попрощалася і пішла в своїх справах. А я взяла до рук телефон і раптом побачила повідомлення, яке вчора ввечері не помітила. 

Прочитавши його, одразу гукнула Гната. 

 — Як ти думаєш, це не шахраї? — я простягнула йому телефон. 

— Давай подивлюсь, — він взяв до рук телефон і почав читати вголос: — "…Дуже сподобались роботи, чи правильно я розумію, що ви проживаєте в Києві? У мене своя галерея і я підтримую молоді таланти, скоро пройде зимова виставка і якщо у вас є картини на цю тематику крім тієї, що виставлена на сайті, я б залюбки включив її до списку робіт. Це може допомогти в вашій промоції. Додаю мій телефон для обговорення деталей, якщо пропозиція зацікавить". 

 — Треба подзвонити за цим номером, — сказала я не дуже впевнено. 

— Сподіваюсь, це не якийсь маніяк. Ну, саму я тебе до нього точно не пущу, якщо ти авжеж не проти… 

 — Не проти, — усміхнулась я.  — Добре, що я звільнилася з роботи, тепер можу займатися улюбленою справою, а раптом хтось на тій виставці захоче купити мою картину? Я зможу заробити!

— Ти молодець, я пишаюсь тобою, — він поцілував мене в щоку. — Все буде добре, ось побачиш…

 Гнат 

Слава Богу, той конфлікт вдалось залагодити. Тая була дуже розуміючою і не влаштовувала незрозумілих розбірок, вона була на моєму боці. А я був впевнений, що та дитина не моя. 

У мене взяли інтервʼю щодо ситуації, я сказав все прямо, і все, на щастя, затихло. 

Менеджерка останнім часом впровадила дуже багато змін в нашому графіку. Ми більше репетирували, а ще вона найняла перекладача, який переклав нам пісні. Ми не дуже розуміли, нащо нам в Україні співати англійською, але зробили все, як вона казала, і навіть записали декілька синглів в студії саме в англійському варіанті. 

Але через цю підвищену навантаженість я був вичавлений,, як лимон. 

Після чергової репетиції, коли ми вже дограли останню композицію англійською, менеджерка сказала, що у неї є для нас оголошення: 

— Я вам не говорила раніше, але відправила заявку на міжнародний музичний фестиваль в Англію, тому ми записали саме англійскі версії, і я їх і відправила. Вчора прийшло запрошення, їдемо через місяць.

— Ого! — здивувався Мирон. — Це ж круто! 

Це дійсно було дуже круто. Раніше я навіть мріяти не міг про такий рівень. Хоча останнім часом, останні декілька років, ми були дуже популярні в Україні, тож це мало статися. 

Хоча, може, удачу в моє життя принесло повернення в нього Таї. Вона завжди була моєю музою, тож я б не здивувався, що це саме вона притягнула нам такий шанс.

— Так, це прикольно, — погодився Ян. — Але чи зможу я поїхати з моєю новою дівчиною? Не хотів би їхати від неї на місяць.