21. Візит мами

 Тая

 — Вам краще подзвонити йому, — сказала я, сама не впізнаючи свого голосу. — Або написати… Думаю, Гнат буде радий…

— Так, можливо, ти маєш рацію, я прямо зараз йому напишу! — вона дістала телефон і почала щось в ньому клацати. — О, він відповів, сказав, що ми зустрінемось після його репетиції!

“Значить, це правда, — якось загальмовано подумала я. — Раз він зустрінеться з нею, значить, між ними дійсно щось було. Я знову третя зайва…”

— Що ж, бажаю вам всього найкращого, — Я хотіла, щоб вона швидше пішла, залишила мене на самоті з моїм відчаєм… 

— Дякую, — вона усміхнулась. — Сподіваюсь, він дуже зрадіє! Я обовʼязково буду його в усьому підтримувати! 

Вона розвернулась і пішла до дверей і вже за мить вийшла з квартири.

Я якийсь час просто стояла на місці, дивлячись перед собою, не знаючи, що мені зараз робити…

Потім ніби отямилась,  Перша думка була негайно піти звідси. Але Гнат не залишив мені ключ, він же скоро має повернутися.. Правда, двері не замкнені, я можу піти і просто прикрити їх, але раптом до квартири забереться злодій?

Я сіла на пуфик у передпокої і розплакалась. Ну чому саме зараз, коли я почувалася такою щасливою, сталося це все? Чому не на кілька днів раніше? Але, певно, така доля. я не можу бути разом з Гнатом. 

Я чула, як дзвонить мій телефон на кухні, але не могла підійти і взяти його. Я наче закам’яніла, не могла й поворухнутися. Тільки сльози продовжували збігати струмочками по щоках…

Не знаю, скільки часу я так сиділа, коли все ж підвелася і вирішила піти. Гнат скоро повернеться, можливо, з тією Мариною, я не можу їх бачити… Нічого з його квартирою не станеться, внизу сидить консьєржка…

Я взяла свою сумочку і вже почала відчиняти двері, щоб вийти, коли хтось раптом відчинив їх з іншого боку. Від несподіванки я аж скрикнула. 

На порозі стояв Гнат. Він здивовано дивився на мене:

— Що відбувається? 

— Я йду додому, — сказала я, намагаючись не плакати при Гнатові. Втім, все одно було видно на моєму обличчі доріжки від сліз. — Не хочу заважати тобі і твоїй дівчині. 

— Якій ще дівчині? — він взяв мене за руку. — Ти що, плакала? Марина сюди приходила, так? То не може бути моя дитина, ми оберігались і це було давно. До того, як ми з тобою знову почали спілкуватися. 

 — А раптом все ж твоя? — я поглянула на нього. — Не хочу стояти між тобою і твоєю дитиною…

— Це не моя дитина! — він аж голос підвищив. — Так, я займався сексом з нею, але блін, ми оберігались!

— А раптом вона зробить тест ДНК, і виявиться, що це твоя дитина? Контрацепція іноді не працює…

— Прямо так за один раз з контрацепцією вона взяла і завагітніла? — хмикнув Гнат. — Ні, то не може бути моя дитина! І я тебе не відпущу нікуди. Я не збираюсь бути з нею! 

 — Я так сильно кохаю тебе, — все ж я не втрималась і заплакала.  —Я хотіла б сама народити тобі дитину… а ця дівчина прийшла і сказала…

— Тає, — він подався вперед і обійняв мене. — Вона не моя, я клянусь тобі. Ця Марина просто хоче слави, тому зробила все це шоу. 

 — Я вірю тобі, — прошепотіла я, ховаючи обличчя в нього на грудях.  — Ти хороший, ти б ніколи не кинув свою дитину…

— Так, не кинув би, — він пригорнув мене до себе сильніше. — Але навіть якби від мене була вагітна якась дівчина, це не означало б, що я б одразу одружився. Я б допомагав дитині і все таке, але весілля я хочу тільки з тобою…

 Гнат

Я був в шоці, що Марина прийшла до Таї і влаштувала все це. Добре, що я хоча б встиг, поки Тая не пішла.

Я сказав їй все, що було в мене на душі і трохи схвильовано чекав, що вона скаже у відповідь. 

 — Це було так страшно, — прошепотіла вона. — Я подумала, що вже буду не потрібна тобі…

— Думаєш, мені треба якийсь інкубатор? — я зазирнув їй в очі і стер сльозинку з її щоки. — Я тебе роками кохав, навіть коли ми не були разом мене ніхто не цікавив. Так, у мене був секс, але я ні до кого ніколи не відчував того, що відчував і відчуваю до тебе. 

 — Я теж, — відповіла Тая. — Тоді, у дитинстві, я була закохана в тебе, а потім я вже ніколи так не закохувалася… Ілля, він ніколи не був таким близьким мені, як ти… Скоріше, я зустрічалася з ним, бо треба було з кимось зустрічатися… А потім я звикла і подумала, що кохаю.

— Коли ти була менша, я навіть думати собі не дозволяв… Не одразу побачив в тобі прямо дівчину. А от у старших класах… Здається, мені зовсім зносило дах тоді. Однак я був старший, а ти ще вчилась в школі. Це зупинило мене тоді від зізнання. 

— Шкода, що ти мені тоді нічого не сказав, — вона погладила мене по щоці. — Можливо, тоді ми обоє ми не наробили б усіх цих дурниць…

— Але більше ми не будемо їх робити, правда? — я поклав свою долоню поверх її, а потім подався вперед і торкнувся губами її губ. 

Вона лише усміхнулася, кивнула і відповіла на поцілунок. Я дуже сильно кохав Таю і в цю мить пообіцяв собі, що більше вона не буде плакати через мене. 

— Трохи пізніше, коли ти будеш готова, я доведу тобі, наскільки серйозні мої наміри, — сказав, вже коли відірвався від її губ….