20. “Ти радий?”

 Тая

Я ніколи не відчувала нічого подібного, в мене паморочилось в голові, дихання прискорилося, а серце мало не вискакувало з грудей. Хотілося, щоб він цілував мене, торкався, обіймав, це були дуже гострі відчуття, і коли він поклав мене на ліжко, я сама притягнула його до себе. Наші губи знову зімкнулися в поцілугку. Я почувала себе найщасливішою людиною на світі…

— Кохаю тебе, — шепотів Гнат між поцілунками, торкаючись губами моєї шиї. Його руки тим часом теж торкались мене всюди і це зводило мене з розуму. Я навіть не думала, що можу все відчувати так, як відчувала зараз. 

 — І я тебе кохаю, я була така дурна, що не відчувала цього… Чи заборонила собі відчувати…

Я дійсно так вважала. Не могла тепер уявити себе окремо від нього. Не могла уявити, що ми не були разом, бо ми ніби були створені одне для одного… 

— Я завжди буду поруч, завжди, — він подався вперед і знову мене поцілував. — Ніколи не відпущу тебе…

***

Коли я розплющила вранці очі і побачила себе в його обіймах — вже по-справжньому, не граючи роль, я тихо усміхнулася. У мене було таке відчуття, ніби тепер усе життя буде радісним, а всі тривоги і проблеми залишилися позаду. 

Гнат теж прокинувся, ніби відчувши на собі мій погляд. Він простягнув долоню до мого обличчя і погладив мене по щоці. 

— Значить, мені те все не наснилося, — сказав він неголосно. 

— Чому ти не сказав мені раніше? — запитала я, пригортаючись до нього. — Ще там, на весіллі…

— Мені здавалось, ти все ще закохана в нього, — Гнат зазирнув мені в очі. — Ти так реагувала на нього, плакала… 

— Зараз я сама не розумію, що знайшла в ньому, — тихо сказала я. — Може, просто боялася лишитися сама, тож чіплялася за людину, яка мене не кохала. Іллі було просто зручно зі мною…

— Я дуже сильно ревнував тоді, вважав, що це так несправедливо… — він знову поцілував мене. — Але тепер все буде добре, я нікому ніколи не дам тебе образити, Тає…

 — Так, тепер все буде добре, — луною відгукнулась я. — Ми вже не будемо грати роль закоханих…

Цієї миті пискнув мобільний Гната, що лежав на тумбочці Він ледь насупився і почав шукати його, нахилився до підлоги, вся ковдра сповзла і я ледь почервоніла. Все ж, він був дуже красивий… 

— Менеджерка… Я, схоже, проспав репетицію…

 — Ой, — я злякано глянула на нього. — Тоді швидко збирайся, а я приготую сніданок. Чи ти не снідаєш вранці?

— Снідаю, чому ж не снідати, але якщо швиденько… Ти не образишся, що я поїду?...

 — Звісно, не ображусь, — сказала я. — Я якраз хотіла впорядкувати свої роботи і виставити на продаж, раз це тепер буде мій основний дохід, треба зайнятися живописом серйозно.

— Тоді я пішов в душ. А потім туди, — він чомусь поклав телефон екраном донизу і це привернуло мою увагу. — Зачекаєш на мене? Буду на обід. А потім можемо поїхати до тебе і може навіть забрати твої речі… Чи я поспішаю з цим? Певно, поспішаю… Ну, хоч щось собі візьми, бо пару днів я тебе точно не збираюсь відпускати туди, добре? — він чмокнув мене в губи.

— Добре, — я усміхнулась. — Тоді приготую обід, в потім поїдемо по мої речі…

Він пішов купатись і я все ж зазирнула в мобільний. Йому писала якась дівчина "Марина".

"Гнате, ми маємо терміново зустрітися, памʼятаєш нашу нещодавню ніч у Львові, так от…"

Поки ми снідали, мені весь час хотілося запитати про це повідомлення і про цю Марину. Але щоразу, дивлячись у веселе обличчя Гната, я не наважувалася це зробити. Він подумає, що я дуже ревнива, але скільки цих фанаток навкруги, і такі повідомлення Гнат, мабуть, отримує щодня, він не сприймає їх всерйоз. А якщо і дійсно в нього щось було з цією дівчиною, то це трапилося ще до нашої нової з ним зустрічі. Тепер він кохає тільки мене, я впевнена в цьому…

***

Коли ми поснідали, Гнат поїхав на репетицію, в я вирішила спершу прибрати, в потім приготувати щось на обід. Коли мила підлогу, почувся дзвінок у двері. 

Я пішла відчиняти. Побачила на порозі якусь незнайому дівчину. 

— Доброго дня, — сказала їй. — Гната зараз немає вдома, щось йому передати? 

— Ясно, ну прибирай, я не проти. Прийде якраз Гнат, і ми з ним поговоримо! Коли він прийде? Я почекаю! Бо у мене для нього прекрасна новина!

— Ну, Гнат на репетиції, але я не знаю, коли він прийде, — я тільки тут помітила, що тримаю в руці швабру і відставила її. — Може, скажете, хто ви, і він вам передзвонить…

— Я — Марина, зі Львова, — вона торкнулась доолонею живота. — і ми з Гнатом маємо поговорити щодо нашої майбутньої дитини… 

Я відчула, як моє серце ніби перестало битися. Дивилася на неї і не знала, що відповісти, настільки була шокована цією новиною…

 Гнат

Я був дуже щасливий, бо нарешті ми з Таєю були разом в повному розумінні цього слова. 

Якщо раніше я навіть забороняв собі уявляти такий розвиток подій, то тепер… Бляха, це було неймовірно! 

Коли вона була зі мною вчора, коли довірилась мені, коли я цілував її, а вона шепотіла моє імʼя, я подумав, що потрапив до раю завчасно.