16. Гнат. Несподіванка

Як можна бути такою дурною? Я кожного разу дивувався цьому. Вона взагалі не вважає мене чоловіком? Ну, тобто, навіть не припускає, що я відчуваю до неї? Тая, як і завжди, дратувала…

— Що, хочеш мене якнайшвидше сплавити? — хмикнув я. — Зауваж, ти сама мене сюди запросила. 

— Я хочу, щоб тобі було добре, — сказала вона. — Ти ж мій кращий друг!

А, точно. Це типу така "доброта". Але Тая, як і завжди, не розуміла, що своєю дружньою підтримкою тільки робить мені гірше…

— Давай спати, завтра ще та прогулянка, фотосесія і тому подібне, — сказав врешті-решт. 

— Так, добраніч, — вона чомусь зітхнула.  — Ти не думай, я не намагаюся тебе комусь сплавити. Просто мені здається, ти самотній… Тільки не зізнаєшся в цьому.

— Може, — я теж зітхнув. — Може і самотній, — погодився. — І все ж, краще бути самому, ніж аби з ким. 

 — Так, я згодна… Зараз мені шкода, що я так сильно закохалася в Іллю… Здається, я вже починаю одужувати від своєї залежності.

— Я радий, що тобі краще, Тає, — я все ж поглянув на неї. Коли ще зможу надивитись на Таю в ліжку прямо переді мною? Певно, ніколи. Це остання ніч тут. 

 — Це все завдяки тобі, — вона простягнула руку і торкнулась моєї долоні. — Якби не твоя підтримка, я б досі страждала і думала б, що зі мною не так. А насправді зі мною все добре, просто Ілля придурок!

— Так, — я кивнув. А всі думки були про її долоню. Взяти її зараз в свою буде надто інтимно? Певно, так, враховуючи, що ми в ліжку і практично неодягнені…

 — Тож, якщо тобі буде потрібна моя допомога, звертайся в будь-який час дня і ночі. Я зроблю все, що в моїх силах, аби віддячити тобі за те, що ти мене витягнув з цієї халепи!

— Домовились, — знову відповів коротко. Чекав, коли вона відпустить мою руку, бо ні про що інше думати взагалі не виходило, поки вона тримала її. 

Сподівався, що моє обличчя достатньо нейтральне зараз. Хоча сумніви були, бо серце все ж билось частіше, ніж треба.

 — Тоді будемо спати, — вона усміхнулась і прибрала свою руку, потім підклала долоню під голову і заплющила очі. 

Я відвернувся і прикрив очі. Швидше б це все закінчилось…

***

Прокинувся від того, що моїх губ хтось торкнувся. Розплющив очі миттєво, і побачив Таю прямо перед очима. Її палець лежав на моїх губах, вона дивилась мені прямо в очі і усміхалась, а потім і зовсім облизнула свої губи. Я був в шоці, це було не схоже на неї. 

Її долоня, друга, не та, що торкалась мого обличчя, ковзнула мені під футболку. Я видихнув так голосно, що не впізнав себе. Що вона витворяє… Чому зараз… Чому так відверто? Це ж зовсім не в її стилі…

Думки бігали одна за одною, але мені було важко зосередитись, коли Тая витворяла таке прямо в ліжку. 

Якщо вона продовжить в тому ж дусі, як я маю контролювати себе? 

— Що ти в біса робиш? — сказав і не впізнав свій голос. Треба було просто піти в душ, але я не міг. Дивився на неї і не відводив погляду. 

Відчував її дотики і хотів і сам доторкнутись її, але не знав, як вона відреагує на це. 

— А як ти думаєш? — запитала вона, лукаво усміхаючись і опускаючи руку нижче. 

— Досить твоїх жартиків, — тіло реагувало на її близькість аж надто швидко. Вона, певно, сміється наді мною… Я хотів відсторонитись, але Тая раптом притиснулась своїми губами до моїх губ… 

Продовження - завтра о 19.00! 

Подарунок для когось із улюблених читачів - промокод на безкоштовне читання  моєї книги "Наречена для шефа"  vZsq53-B