12. Нова пісня

Тая

“Не знаю, я ж не профі, тільки художню школу закінчила… Раптом журі конкурсу скаже, що це якась мазанина?” — написала я у відповідь Гнату. Я дійсно досить скептично ставилася до своїх картин, вважаючи їх посередніми за якістю. 

"Ну, поки не спробуєш, не дізнаєшся. Та і не факт, що з першого разу дійсно вийде звернути на себе увагу. Але так завжди з творчими професіями. Тут важливо не здаватися і працювати систематично, тоді і буде результат, ну, це я суджу по собі", — відповів він.

“Так, я згодна, — відповіла я.  — Стараюся працювати систематично, хоча не завжди виходить. Зараз, коли ми розійшлися з Іллею, це легше, бо він не любив запаху фарб, тому я тоді мало малювала. А зараз можу це робити скільки завгодно. Навіть уночі, якщо натхнення приходить…

"Розумію. У мене з музикою щось схоже. Ну, вдома обладнав собі звукоізольовану кімнату, тож сусідам не заважаю", — написав Гнат і поставив веселий смайлик. 

“Клас! Це добре, коли можна досхочу займатися улюбленою справою!” — відповіла я.

"Так, ну, мені все одно пощастило, що нас тоді помітили", — відповів Гнат. — "Але я вважаю, що везіння  приходить частіше до тих, хто багато працює." 

“Може, мені справді ризикнути і взяти участь у якомусь конкурсі, — написала я. — Дякую тобі за ідею, тепер я спробую це зробити!”

"Головне не здаватись і працювати одразу в декількох напрямках. Типу не класти всі яйця в одні руки… Ой, чи там якось інакше було. Блін, з руками і яйцями звучить трохи вульгарно", — він знову поставив веселий смайлик.

“Кошик там був, — я поставила смайлик. — Не кладіть всі яйця в один кошик…Ти маєш рацію. Спробую ще виставити свої картини на продаж, мені знайома говорила, що є такий великий майданчик, де з усього світу роботи виставляються, і там можуть купити картини досить дорого. Ну, якщо пощастить, звичайно.”

"Все буде добре, я вірю, що у тебе вийде, Тає", — відповів Гнат.

“Дякую, якби не ти і твій приклад, я б ніколи не повірила, що здатна на щось більше, ніж просто сидіти в офісі, — написала я. — Ти мене надихаєш рухатися далі!”

"Приємно це чути. Ти теж надихаєш мене", — несподівано написав він. 

“Я? Але ж я звичайна дівчина, а ти — рок-зірка! Поряд з тобою завжди багато красивих дівчат, он як та руденька…На фото…” — все ж не витримала і написала я. 

"Вона запрошувала мене до себе, коли наше побачення завершилось", — раптом прийшла відповідь.

Я знову відчула якусь  досаду через це. Ми так гарно спілкувалися, і от…

"Ну, я не пішов", — додав Гнат. 

“Не пішов? — перепитала я. — Але чому? Вона тобі не сподобалась?”

"Все ж, ми з тобою зараз зустрічаємось. Хай і не по-справжньому. Я не можу зрадити тобі." 

Мені стало якось тепло на душі від цих його слів, хоч і було там “не по-справжньому”

“Ти дуже чесний. І добрий, — написала я. — І завжди таким був.”

"Шкода, що це не ті якості, від яких дівчата в захваті", — він знову додав веселий смайлик. — "В мені вони зазвичай бачать в першу чергу зірку". 

“А я в тобі бачу не зірку, — написала я. — А свого давнього друга, — потім витерла слова про давнього друга, вони чомусь здалися недоречними, і дописала. — А людину, яка ніколи не зрадить і не зробить боляче.”

І так відправила. 

 Гнат

Ну, це було краще, ніж вона б написала "друга". Бо я був впевнений, що бачить вона в мені саме його. Але все одно був вдячний, що вона це не написала. Мені на мить навіть здалось, що вона приревнувала мене до фанатки, але то певно тільки здалось. Не подобаюсь я Таї, як чоловік, то вона просто не хоче мене образити. 

В будь-якому разі, вона прийде на концерт, і це добре. Я хотів, щоб вона прийшла хоч раз, бо більшість моїх пісень — про неї. Хай вона і не зрозуміє цього, але все одно я хотів, щоб вона почула їх вживу…

***

Ми з хлопцями репетирували цілими днями, здається, я старався набагато більше, ніж зазвичай. І мої одногрупники, Мирон і Ян, це помітили.

— Гнате, ти прямо перевершив себе, — сказав Мирон. — Я ще ніколи не чув такого емоційного виконання!

Ну, хоч якась користь від цього нерозділеного кохання. Я дійсно грав і співав зовсім інакше зараз. 

— Можна сказати, у мене натхнення, — я усміхнувся. — На наш концерт прийде та дівчина, ну, з фото в інсті. 

— О, то це кохання робить з тобою такі чудеса, — підморгнув мені Ян. 

— У нас не справжні стосунки, — я знизав плечима. — Я просто допоміг їй, вона — моя подруга дитинства.

 — Ну, часом дружба переходить у кохання, — філософськи зауважив Ян. — Може, і у вас так…

— Ні, то не наш варіант, — я махнув рукою. — Добре, давайте грати далі, ми ще не прогнали повністю весь концерт…

***

Перед самим концертом я трохи хвилювався. Вже й забув, як це, хвилюватись перед виступом. Для мене це вже давно стало рутиною. Але сьогодні я мав грати і співати перед Таєю.

З самого ранку хотів подзвонити чи написати їй і перепитати, чи вона точно прийде, але стримався. Не варто показувати їй моє надмірне бажання, щоб вона була тут. Не варто їй знати про мої почуття, це тільки все зіпсує, бо вона більше не буде довіряти мені так сильно, не буде так близько, я впевнений.