10. “Приватна розмова”

Тая

Мені дійсно було сумно, що цей вікенд завершується. Навряд чи ми колись ще так тісно будемо спілкуватися з Гнатом, все ж у нього своє життя — цікаве, “зіркове”. А в мене своє — нудне і буденне. 

— Я теж запамʼятаю, — відповів він неголосно, все ще дивлячись на мене. 

 — Якби я не закохалася в Іллю, а він не зрадив мене, то цього всього б не було, так що я маю йому дякувати за нашу з тобою зустріч. — Я усміхнулась. 

— Він такий придурок… Мені реально хотілось побити його сьогодні, — пробурмотів Гнат. — І що ти в ньому знайшла… 

 — Сама не знаю, — сказала я. — Він дуже роматично до мене залицявся, але потім я побачила, що насправді Ілля — самозакоханий і недалекий. І його Катя прямо дуже йому підходить. бо вона така сама…

— Ти реально закохалась в нього за те, як він залицявся? —  перепитав Гнат. 

 — Так, я думала, що він дуже кохає мене, — зізналась я. — Він говорив такі красиві слова, навіть вірші мені писав… І поступово я теж відчула, що закохуюсь у нього..

— Він ще й вірші писав, — хмикнув Гнат. — Сподіваюсь, ти забудеш його, він все одно не вартий тебе. 

— Так, тепер я це розумію, — я винувато глянула на нього. — Ти б ніколи так не вчинив, як він, правда? Якби зустрів іншу і закохався, то сказав би своїй дівчині про те?

— Я взагалі не з тих, хто пірнатиме в стосунки, ти ж бачила мою інсту і знаєш мою роботу. Я вирішив зосередитись на карʼєрі. Але так, якби я був закоханий, мені б ніхто не був потрібен, окрім коханої людини. Зустрічатись з двома одразу це ще та дурість, — погодився Гнат. 

— Я теж би ніколи не зустрічалася з двома чоловіками, —  я зітхнула. — Ну, в результаті, тепер у мене немає жодного, але життя продовжується… Ти показав мені, якими мають бути справжні здорові стосунки, і я дуже тобі за це вдячна!

— Цікаво, що ти назвала наші фіктивні стосунки справжніми і здоровими, — він усміхнувся. — Але я радий, що зміг хоч трохи допомогти.

— Думаю, тій дівчині, яку ти обереш для справжніх стосунків, дуже пощастить, — я обняла його і поцілувала в щоку. 

— Якби ж так і було, — він обійняв мене у відповідь. — Ну… Щоб у нас все добре склалося, у обох, от. 

 — Так, за те, щоб ми були щасливі, — сказала я, і чомусь мені стало сумно. Хоча в принципі сумувати не було причини.

— Ти ніби кажеш тост, а ми ще навіть не на тій вечері… 

 — Так, треба збиратися на вечерю… А потім їхати додому…

***

Під час вечері всім гостям надавали слово, щоб привітати молодят. Коли черга дійшла до мене, я завагалася. Спершу думала, що не буду нічого говорити, але потім все ж сказала:

 — Хочу побажати Іллі і Каті щастя, на яке вони заслуговують! 

Вийшло дещо двозначно, але ніхто не помітив цього, крім Гната. Він зітхнув і відпив зі свого келиха.  

Вже незадовго до кінця вечері у Гната задзвонив телефон. 

Коли Гнат пішов відповісти на дзвінок, до мене несподівано підійшов Ілля.

 — Давай вийдемо на хвилинку, — сказав він і кивнув на двері, певно, чорного ходу. 

 — Хіба на хвилинку, — сказала я. — Бо Гнат зараз повернеться, а він дуже ревнивий! 

— Добре, — він кивнув і торкнувся мого запʼястка. — Ходімо, це має бути приватна розмова… 

Гнат

Дзвонили батьки. Хтось доклав мамі, що у мене в інстаграмі викладено фото з дівчиною. Вона впізнала Таю. Говорила щось про те, що шкодує, що вони посварились тоді з її батьками, але я слухав в піввуха.

— Може, ви б до нас заїхали за тиждень, у нас з батьком ювілей як-не-як… І ви з Таєю, і батьки її…

— Не знаю, у мене концерт теж в тих числах, — відповів я. — Ну, ми постараємось.

Само собою, я не збирався її запрошувати. Бо чим більше ми знаходились поруч, тим важче мені було контролювати себе.

Я попрощався з мамою і пішов до зали, де була Тая, але її там вже не було. Я озирнувся і побачив, як вона разом із Іллею якраз виходять з зали. Він притримував її за талію, і вона це дозволяла. 

Я підтис губи. Дурепа і в Африці дурепа. 

Але кидатись за ними вдогонку було б по-дурному. Тому замість цього я взяв шампанське, яке туди-сюди носили на тацях.

Людей було багато, всі були розфуфирені. Аж раптом я помітив наречену, яка шукала поглядом когось, певно, того Іллю. 

Вона теж помітила мене і попрямувала прямо в мій бік.

— Ти не бачив Іллю? — запитала вона.  — Я тільки відійшла на хвилину, подивилася — а він уже зник… 

— Ні, не бачив, — я похитав головою. 

Видавати Таю не став. Мало що ті двоє зараз там роблять. Фантазія в основному підкидала наймерзенніші варіанти в комірці. От такі, де той придурок прямо хапає її за талію, притискає, цілує і оте все… А ця дурепа і рада… 

— А твоя дівчина де? — вона підозріливо обвела поглядом залу. — Щось мені це не подобається…