8. Несподіванка

 Тая

Коли настав вечір, я чомусь відчула хвилювання. Думка про те, що ми з Гнатом знову будемо спати в одному ліжку, непокоїла мене. Після тієї ситуації з наручниками я відчула, що не можу грати закохану в нього, як робила це раніше. Сама не знаю чому, мені здавалося що це якось недоречно. 

Цікаво, чи відчуває Гнат те ж, що і я? Чи може, я просто заганяюся, і нічого такого немає? 

Коли ми пішли до свого номеру, я сказала: 

— Я перша в душ, ти не заперечуєш? 

— Ні, я не проти, — він похитав головою. — Іди, Тає. 

Я взяла нічну сорочку, халат і пішла в душ. Чомусь настрою не було, я зрозуміла, що це була дурна ідея — вдавати закоханих. Це нічого не дасть, Ілля до мене не повернеться, а наші стосунки з Гнатом уже не будуть такими, як до цього весілля. Може, ми взагалі перестанемо бути друзями… Це була надто дорога ціна за те, щоб позлити Іллю. Мені треба було просто відмовитися від запрошення та й усе…

Але що зроблено, те зроблено, назад уже не відмотати. 

Я зітхнула, одягнулася й вийшла з ванної. Гнат поглянув на мене, якусь мить так і завис поглядом десь нижче мого обличчя, я відчула, що червонію. Швидко підійшла до ліжка і прямо в халаті заховалася під ковдру. 

— Ну все, можеш теж іти на водні процедури, — сказала, намагаючись, щоб це звучало весело і невимушено.  

— Добре, — він кивнув, і вже не дивлячись на мене, пішов до ванної. 

Я взяла до рук телефон, почала гортати стрічку новин і побачила допис від якоїсь шанувальниці Гната. Вона закликала всіх дівчат бойкотувати його концерти. Отакої, я й не знала, що все буде так серйозно. Відчула провину за те, що через мене у нього проблеми, і настрій зіпсувався ще більше. Залишася ще один день на цьому весіллі, може поїхати прямо вранці? Вирішила запропонувати це Гнатові, коли він вийде. 

Він вийшов не так швидко, як вчора, в одних шортах. Його волосся було вологе, по тілу також стікали краплі води. Вони опускались нижче, аж до шорт…

Побачивши його, я забула про те, що мала сказати. Тільки сиділа і витріщалася, відчуваючи, що виглядаю по-дурному. 

Потім все ж заговорила:

 — Ти точно хочеш провести тут ще один день?

— Чому ні? В принципі, це майже як міні відпустка. Кумедно спостерігати за тим, як твій колишній дується, — він знизав плечима. — А ти хочеш поїхати?

— Не знаю, — я знизала плечима. — Подумала, що може, я тебе даремно у це все втягнула…

— Я не проти, що втягнула, — він сів на ліжко біля мене і я відчула аромат його гелю для душу, щось таке чоловіче, з цитрусом. 

 — Тоді добре, —  я усміхнулась. — Бачила, що твої фанатки бунтують… Дивився Інсту?

— Ой, та вони вічно бунтують, — він махнув рукою і заліз під ковдру, повернувшись до мене обличчям. — Хай звикають. Колись я все одно одружусь. 

— Ти будеш хорошим чоловіком, комусь пощастить, — чомусь, коли я сказала ці слова, відчула сум. 

— Хтозна, може, моїй дружині буде не подобатись моя робота. Всі ці фанатки… Певно, це буде напружувати. 

— Якби я була твоєю дружиною, мене б не напружувало, — я знизала плечима. — Мабуть, це залежить від людини. Чи є в неї комплекси, чи вона ревнива…

— Так, можливо, — погодився він. — Але якби я був чоловіком зірки… Думаю, я б дуже ревнував. Хоч це і нелогічно, я розумію, але я власник. Хочу, щоб кохана людина була тільки моєю. Може, я дійсно насправді невпевнений в собі? 

 — Тоді тобі треба закохуватися не в зірку, а в звичайну дівчину, — сказала я. — І вона буде тільки твоєю. 

— Так, це найкращий варіант, — кивнув Гнат і чомусь ледь облизнув губи.

— Тобі тут, на весіллі ніяка дівчина не сподобалась? — запитала я. 

Дивилася на нього і думала, що мені б не хотілося, щоб він сказав, що йому хтось сподобався. Але чому? Невже я не хочу, щоб Гнат був щасливим?

Гнат

Як можна бути такою дурною? Я кожного разу дивувався цьому. Вона взагалі не вважає мене чоловіком? Ну, тобто, навіть не припускає, що я відчуваю до неї? Тая, як і завжди, дратувала…

— Що, хочеш мене якнайшвидше сплавити? — хмикнув я. — Зауваж, ти сама мене сюди запросила. 

— Я хочу, щоб тобі було добре, — сказала вона. — Ти ж мій кращий друг!

А, точно. Це типу така "доброта". Але Тая, як і завжди, не розуміла, що своєю дружньою підтримкою тільки робить мені гірше…

— Давай спати, завтра ще та прогулянка, фотосесія і тому подібне, — сказав врешті-решт. 

— Так, добраніч, — вона чомусь зітхнула.  — Ти не думай, я не намагаюся тебе комусь сплавити. Просто мені здається, ти самотній… Тільки не зізнаєшся в цьому.

— Може, — я теж зітхнув. — Може і самотній, — погодився. — І все ж, краще бути самому, ніж аби з ким. 

 — Так, я згодна… Зараз мені шкода, що я так сильно закохалася в Іллю… Здається, я вже починаю одужувати від своєї залежності.

— Я радий, що тобі краще, Тає, — я все ж поглянув на неї. Коли ще зможу надивитись на Таю в ліжку прямо переді мною? Певно, ніколи. Це остання ніч тут.