7. Ціна слави

Тая

Спершу все це було як гра і чомусь нагадало мені дитинство. Але коли ми опинилися так близько, я зніяковіла. Чомусь згадався сьогоднішній ранок…

 — Треба зробити селфі на згадку, — сказала я, щоб трохи прогнати зніяковілість.  — Не заперечуєш?

— Давай, — його голос був якимось інакшим, трохи нижчим і тихішим, ніж до того. Гнат підсунувся ще ближче до мене і тепер його дихання обпалювало шкіру на моїй шиї. 

Я взяла телефон і підняла так, щоб ми обоє потрапили в об’єктив. Фото дійсно мало дуже пікантний вигляд. Ну, якщо зважати на те, що ми були повністю одягнені, то нічого непристойного в ньому не було, і все ж ці наручники додавали певного антуражу. 

 — А тепер так, — сказала я і торкнулася губами його щоки, тут же зробивши фото. 

— Якось по-дитячому, тоді вже треба так, — несподівано Гнат подався вперед і тепер вже торкнувся губами моїх губ, прикриваючи очі. 

Я раптом відчула, що моє серце забилося швидше. Дивно, адже це просто постановка, нічого справжнього. Гнат — просто мій друг дитинства…

Я не встигла нічого зробити, коли він сам відсторонився від мене:

— Ну, тепер це принаймні не має бути схоже на дитячий садок, — сказав і потягнувся за телефоном у моїй руці. — Дай глянути, що там вийшло.

— Наче прикольно, — я простягнула йому мобільний. 

— Ага, — він кивнув, вглядаючись в екран. — Прикольно.

— Тепер підемо пошукаємо того клятого ключа? 

— Щоб вони подумали, що ми робили це хвилин десять? — Гнат вигнув брову. — Не хочу так осоромитись. Треба ще трохи почекати. Хоча б хвилин тридцять ще. Коротше в мене не буває. 

— Нічого собі, — хмикнула я. — Якщо ти такий крутий коханець, чому досі вільний?

— Зірці не вигідно бути в офіційних стосунках, — він знизав плечима. — Фанаток це бісить. Вони тоді менше фантазують саме про тебе і все таке. Можуть навіть перестати бути фанатками.

— І ти ніколи-ніколи не повинен ні з ким зустрічатися, мати сім’ю? Це якесь рабство у слави, — сказала я. 

— Ціна слави дійсно висока, — погодився Гнат. — Але в принципі мене це все одно наразі влаштовує.

— Заради грошей? Чи тобі подобається подобатись дівчатам, бути їхнім кумиром? — не вгавала я. 

— Хтозна, — він зазирнув мені в очі. — Думаю, просто кохання і стосунки роблять людям боляче. І мені це не треба. 

— У тебе було нещасливе кохання? — тепер я відчула до нього співчуття, адже і сама пережила таке з Іллею…

— Що там з часом? — він зазирнув в екран. — Блін, ще все одно рано спускатися. До речі, а чим ти зараз взагалі займаєшся? Ми це не обговорили толком, коли готувались до поїздки сюди. 

— Я працюю на нецікавій роботі, у відділі логістики однієї будівельної фірми, — сказала Тая. — В дитинстві мріяла стати художницею, але не склалося. Але в універі відвідувала  гурток живопису, кажуть, в мене непогано виходило. І зараз у вільний час трохи малюю. 

— Так, я памʼятаю, ти і в дитинстві багато малювала, — кивнув Гнат. — Але батьки не були в захваті від цього вже в старших класах. І тоді ти вирішила, що підеш на "серйозну" професію в універ. Я ще розізлився… Бо ж сам вчинив з точністю до навпаки. 

— Так, у цьому плані ти вчинив правильно, а я припустилася помилки, — зітхнула я. — Може, якби я стала художницею, все моє життя склалося б зовсім інакше… Ну добре, мабуть, пора нам іти “здаватися”, хай нас, нарешті, роз’єднають…

Ми вийшли з номеру і зіткнулися практично обличчям до обличчя з Іллею, який разом з новоспеченою дружиною теж виходив з їхнього з Катею номеру. Побачивши його, я відчула якийсь азарт і сказала, піднявши догори руку з наручником: 

— Ти не знаєш, де може бути ключ від цієї штуки? 

 Гнат

Я відчував майже фізичне задоволення від того, як пика цього пихатого придурка скривилась, коли Тая показала наші скуті пухнастими наручниками руки. 

— Йдіть до ведучої, — буркнув Ілля. — Це ж треба, а зі мною ти не хотіла пробувати всяке таке…

— Іноді наші смаки міняються, — сказала Тая, ледь усміхнувшись. 

— Ходімо, Тає, — я кивнув в сторону ліфту. Мені не подобалось, як вона дивиться на нього. Не подобався цей виклик йому в її очах. Вона все це робила для того, щоб зачепити його, і найжахливіше, що в неї це виходило. 

Вона подобалась придурку, це було очевидно. Це розуміла і його новоспечена дружина, це було видно по її підтиснутих губам і напруженому виразу обличчя.

Але Тая  зачіпала не тільки Іллю і його дружину своєю поведінкою. Мене, авжеж, теж. Мені знову і знову було боляче дивитись на це. 

— Добре, — Тая кивнула і пішла зі мною. Коли ми вже були в ліфті, вона тихо сказала: — Може, ми вже надто загралися? 

— Думаєш? — чомусь серце якось неприємно стислось. Вона не хотіла так сильно зближуватись зі мною, це було очевидно. І від того мені було боляче. 

— Не хочу, щоб у тебе були проблеми через мене, — вона зазирнула мені в очі. — Ти дуже хороший і завжди залишилися важливою людиною для мене. Що як ці фанатки влаштують якийсь страйк? Я не хотіла б завадити твоїй кар’єрі!