5. Одне ліжко на двох

Тая

Я почувалася трохи ніяково від того, що нам із Гнатом доведеться спати в одному ліжку. Хай ми друзі, і все ж… Вирішила, що краще спатиму в халаті, від гріха подалі. 

Поки він був у душі, я лягла на своє місце і вкрилася ковдрою, правда скоро мені стало жарко. І я все ж зняла халат, а потиім знову вкрилася. Під ковдрою все одно нічого не видно. 

Подумала про те, що в сусідньому номері Ілля з тією Катею, і відчула укол ревнощів. Я не повинна була так просто віддавати його їй, мала поборотися за своє щастя. Але зараз уже пізно, він одружений. Катерина, певно, залетіла, інакше, чому б так швидко бігли реєструвати шлюб? Ех, я якась дурна…

Тут вийшов із ванної Гнат і відірвав мене від сумних думок. Він був в піжамних шортах без футболки, і з рушником в руках, яким протирав вологе волосся. Оголеним торсом стікали краплі води вниз, до шортів.

Я мимоволі замилувалась ним. Він виглядав так, ніби зійшов з обкладинки якогось модного журналу. Прямо сама досконалість, але разом з тим ніякої пихатості чи самозакоханості. Ото комусь пощастить, в кого він закохається…

— У тебе чудові м’язи, — сказала я, щоб приховати зніченість. — Ти ходиш до спортзалу?

— Тричі на тиждень, якщо не на гастролях, — він кивнув. — А коли на гастролях — тільки бігаю зранку. Треба тримати себе в формі, щоб подобатись фанаткам.

— Я дивилась коментарі до нашого спільного поста, там неабиякі баталії, — промовила я. — Фанатки не хочуть нікому тебе віддавати…

— Ну, це стандартна історія для людини з шоубізнесу, — він знизав плечима і підійшов до ліжка. Кинув рушник на крісло, натиснув на вимикач світла і ліг під ковдру поруч зі мною. 

 — Добраніч, — тихо сказала я.  — Дякую тобі, Гнате…

Він зітхнув, а потім відповів так само неголосно:

— Добраніч, Тає. 

Чомусь його голос здався мені сумним. 

 — Жалкуєш, що я втягнула тебе у цю авантюру? — я простягнула руку і легенько погладила його по плечу. 

Він якось шумно видихнув повітря, ледь відсторонився від мене і відвернувся, а потім сказав:

— Ну, вже що зроблене, те зроблене, давай просто швидше відбудемо це кляте весілля та й поїдемо до Києва. 

“Таки точно жалкує”, — подумала я, і чомусь мені стало сумно. От якби можна було повернутися в минуле, у наше дитинство і юність, тоді все було так легко і жодних проблем не траплялося. Найбільшою бідою була погана оцінка чи те, що мама не пустила на дискотеку…

 — Так, авжеж, — пробурмотіла я і заплющила очі, вдаючи, що сплю. Прислухалася до дихання Гната. Він не хропів, але дихав занадто тихо, і мені здалося, що він теж лежить без сну. Мені чомусь захотілося обійняти його, але це було б порушенням правил. Ми ж не насправді зустрічаємось…

***

Я й не помітила як, намагаючись зрозуміти, чи спить Гнат, сама поринула в сон. Ще й снилось мені щось хороше, я запам’ятала лише уривок сну — що ми з батьками на морі, і Гнатові батьки теж там, і ми з ним удвох йдемо по самому краю води, набігають хвилі і оббризкують нас, а ми лише сміємось… Десь далеко кричала чайка, повторюючи одну й ту ж мелодію, і раптом до мене дійшло, що це будильник. 

Я розплющила очі і побачила, що вночі ми з Гнатом підкотились одне до одного, і він обійняв мене. Може, йому теж снилося щось хороше, бо уві сні він усміхався. Та як тільки я потягнулася за телефоном, що лежав на його тумбочці, то відчула те, від чого мої щоки вмить почервоніли. Здається, все моє обличчя залилось фарбою і як на зло, я не встигла відсунутись, коли він розплющив очі…

 Гнат

Коли я розплющив очі, то на секунду подумав, що все ще сплю. Тая лежала прямо в моїх обіймах. Її тіло було так близько, ми обіймались і моє тіло торкалось її всюди. 

Зрозуміло, що фізична реакція на це була цілком очевидною. 

Тая була червона, як помідор. Вона відчула все, все зрозуміла.

Хоч серце билось скажено швидко, але я тільки усміхнувся:

— Ну, звикай, таке трапляється, якщо спати в одному ліжку з чоловіком. 

Все ж, я був ще тим актором. Хоч щось з того, чому вчився всі ці роки для виступів, знадобилось в житті…

— І що ти робиш у таких випадках?  — запитала вона, дивлячись мені в очі. 

— Зазвичай, знімаю напругу разом з тією, хто поруч, — я ледь помітно видихнув. Ходити по краю леза було важко. Але вона навіть погляд не відвела. Не вважає мене чоловіком? Я змушу її хоча б знітитись. 

— Ти мене провокуєш, — сказала вона, ледь усміхнувшись. — Недобре так робити з друзями!

— І на що ж я тебе провокую? — я теж поглянув їй в очі. 

— На перевищення повноважень, — вона раптом вхопила подушку і легенько мене нею вдарила. — Марш у душ!

— Добре, — я усміхнувся і встав з ліжка. Був повернений до неї спиною, так і пішов в душ.

Можна було ще подражнити її, сказати щось типу "Поки буду там, подумай, що я там робитиму", але, певно, це було б зайвим.

Раптом я таки доведу її і вона здогадається, через що і відмовиться далі грати зі мною пару?