4. “Почувайтесь, як удома”

Тая

Я востаннє глянула на себе у дзеркало, поправила пасмо волосся, що трохи вибилось із зачіски і, залишившись задоволена своїм виглядом, спустилася донизу разом із невеликою валізкою. Побачила машину Гната, і його самого поруч із нею. Він виглядав просто шикарно у цьому костюмі! Моє серце аж пропустило удар, коли я уявила, як ми будемо заходити до зали і всі погляди зосередяться на нас…

Хоча, може, нічого такого й не буде, може, то я просто маю занадто бурхливу фантазію…

— Привіт, — усміхнулась, підійшовши до нього. — Ти просто неймовірно сексуальний сьогодні! 

— Бачу, ти вже непогано вжилась в образ моєї дівчини, — він усміхнувся і відчинив для мене дверцята свого мерса. — Ти теж дуже сексуальна. 

 — Між нами має бути хімія, чи не так? — я провела пальцями по його щоці і сіла до машини. 

— Певно, так, — кивнув Гнат і завів машину, після чого ми виїхали на дорогу. 

 — Я трохи хвилююся, — зізналась я. — І відчуваю, що у мене виникне бажання чимось запустити у щасливу наречену… Постараюся тримати себе в руках, але сама б я точно не змогла втриматися. Добре, що ти будеш поруч…

— Якщо що, я придумаю, чим зайняти твої руки, — усміхнувся він і чомусь мені стало жарко. 

 — Ти справжній друг, — промовила я. — Знаєш, я дуже щаслива, що ти погодився на цю авантюру. Моїм батькам довелося сказати, що ми зустрічаємось. Але потім поясню, що розійшлися… 

— Розберемось, — сказав Гнат. — Зараз головне пережити це весілля. Давай там без дурниць. І реально, якщо захочеш викинути щось таке, кажи мені, я буду тебе контролювати. Все буде добре. 

***

Коли ми зайшли до зали, де молодята зустрічали гостей ( сьогодні мала відбутися просто вечеря, а вже саме офіційне святкування відбудеться завтра), я взяла Гната під руку. Тепло його тіла якось заспокійливо діяло на мене. Я побачила, що Ілля з тією його дівчиною, імені якої я не запам’ятала, побачили нас і, залишивши папрочку, з якою розмовляли до цього, попрямували в наш бік. 

Наречена була у якійсь дизайнерській сукні асиметричного покрою, в її вухах і на шиї блищали діаманти. Коли вони наблизились до нас, Ілля сказав:

— О, ти прийшла! — здається, він був здивований. — Ще й не сама… 

— Ти ж сам мені сказав прийти зі своєю парою, — я солодко усміхнулася. — Це Гнат, мій хлопець. Вітаю вас із одруженням! 

— Добрий день! — привіталась його наречена, я згадала, як її звали, Катя, точно. — А ви виглядаєте, як мій улюблений музикант! — сказала до Гната. — Навіть реальне імʼя, як у нього, оце співпадіння!

— Якщо ви про групу "Broken Lighthouse", то це не співпадіння, бо я дійсно він. Хоча, може ви маєте на увазі якийсь інший гурт, — Гнат обійняв мене за талію, хоч і говорив не зі мною.

 — Ой, це точно ви! — Катя пожирала Гната очима, що не сподобалося її новоспеченому чоловіку. Ілля поспішив повести її геть, побачивши нових гостей, що увійшли до зали. 

 — Почувайтесь як удома, — буркнув він, відвертаючись від нас. — Сподіваюсь, ви проведете цей вікенд так само весело, як і всі. 

— У вас хороший номер, прямо біля нашого! — защебетала Катя. — Правда, напівлюкс, а не люкс для молодят, як наш. У нас там таке величезне ліжко… — додала вона мрійливо. 

Я поглянула на Гната. Подумала, чи в нашому номері хоч різні ліжка чи теж одне. І від цієї думки, здається, почервоніла…

Гнат

Я думав, що дарма погодився на все це ще тоді, коли ми сюди їхали. Але зараз… І як, бляха, я маю спати з нею в одному ліжку і не видати себе? 

Мені здавалось, що все це ніби спеціальна операція проти мене, щоб я таки розколовся перед нею. Але ні, такого не трапиться. Тая не дізнається. Мені це не треба.

— Прекрасно, — відповів я врешті-решт і обійняв Таю за талію. — Давай швидко повечеряємо, а потім розпакуємо наші речі, мила?

 — Авжеж, — вона несподівано чмокнула мене в щоку. — Не терпиться залишитись із тобою наодинці!

Чомусь вона грала так щиро, що це аж дратувало. Теж мені, акторка… Якого біса я взагалі тут роблю? 

Але, само собою, я нічого такого не сказав. Ми пішли вечеряти. тут було вже доволі багато гостей, багато хто знав одне одного, і тільки ми з Таєю були ніби трохи осторонь. Хоча, дівчата, як і завжди, поглядали на мене і шепотілись. Певно, повпізнавали. Але у мене не було настрою говорити з фанатками, і я ігнорував їхні погляди. 

Після вечері ми пішли до номеру, ключ від якого нам видали, взявши з собою наші речі.

Тая виглядала якоюсь замисленою. 

Коли ми піднялись на ліфті на потрібний поверх, то одразу побачили наш номер напівлюкс біля люксу. Видно, там і були ті двоє. 

Тая скривилась, поглянувши на двері. Я розумів її, бо ж і сам зараз, певно, почувався, як вона.

Хай вона не була в номері з кимось, за кого збиралась заміж, але всі її думки були з ним і це бісило. 

Номер виявився дуже пристойним, а ліжко — великим. 

— З якої сторони будеш спати?

— Праворуч, — сказала Тая. — Сподіваюся, ти не хропиш? Бо я не взяла беруші.