3. “Ти в нуликах не помилився?”

Тая

Наступного дня я вирішила піти до магазину і купити собі нову сукню для цього весілля. Треба було, щоб неодмінно це була обновка, щоб Ілля не бачив її раніше. І відповідно сукня має бути дуже сексуальною…

Я взяла кілька суконь і почала їх міряти, всі були дуже гарні, і я не знала, яку з них обрати. Тому вирішила спитати думку свого “нареченого”. 

Я зробила фото в одній сукні — короткій і облягаючій фігуру, яскраво-червоного кольору і надіслала Гнату з підписом:

“Ну, як тобі?” 

Він спочатку не відповідав, хоч одразу відкрив повідомлення. А потім написав:

"В такій нахилятись не можна, певно…" 

“Мабуть, ти маєш рацію, — відповіла я. Поки він думав, встигла переодягнутися, тож одразу надіслала нове фото. Це була рожева сукня, схожа на ту, в якій я була на випускному. — В що скажеш про цю?” 

"В цій можна… Нахилятись." 

"Гарно взагалі. Давай може пришлю тобі грошей? Раз вже я обираю."

“Ой, мені незручно брати в тебе гроші. Я сама її куплю…”

"Раз я твій хлопець, хай і фіктивний, мені якраз і незручно, що ти щось таке купуєш, щоб піти разом зі мною. Червону я б теж подивився. Але блін, для твого колишнього це надто багато зусиль."

“Згодна з тобою, мені пофіг, що він там собі подумає. Я просто хочу гарно відпочити і повеселитися. Тому візьму цю рожеву сукню, вона зручна і пасує мені”, — відповіла я. 

"Так, пасує, бери, чекаю на номер карти", — все ж наполіг Гнат.

“Ну добре, — я написала номер, бо подумала, що, певно, я принижую його гідність цими відмовами. Чоловіки вони такі… — Дякую тобі…”

За мить мені прийшло сповіщення про прихід грошей. Але коли я побачила суму, то дуже здивувалась. Тут було як мінімум на десять таких суконь.

“Ти не помилився в кількості нуликів?” — я поставила здивований смайлик.

"Ну, тут в євро всього тисяча, трохи більше… А що, не вистачає?"

“Забагато, — написала я. — Давай поверну тобі решту”.

"Купи ті дві, ще туфлі, я там знаю, що ще треба… Купи все. Не треба решту. Та і мої картки моніторяться, мені не можна, щоб туди приходили якісь суми незрозуміло звідки."

“Добре, — я подумала, що потім зніму ці гроші і віддам йому готівкою. — Ще раз дякую!” 

"Будь ласка. Напиши деталі, коли я маю за тобою заїхати…" 

*** 

Коли я вже виходила з магазину з покупками ( подумавши, взяла обидві сукні і туфлі, як і сказав Гнат), мій мобільний задзвонив. Я подумала, що це він хоче щось мені сказати, але, поглянувши на екран, зрозуміла, що дзвонить моя мама. Треба було відповідати, бо інакше вона почне хвилюватися, чи все зі мною добре. 

— Алло, мамо, привіт, — сказала я. — Щось трапилось чи ти просто захотіла спитати, як мої справи? 

— Привіт, Тає! Мені тітка Люба прислала посилання на фотографію тебе і Гната! Ти ж знаєш, я в тіх інстаграмах не сиджу… Там на фото ви ніби пара! Але ніякого підпису немає… Що це означає? Ви що, почали зустрічатись? Але я думала, ви давно не спілкуєтесь… Хоч і була впевнена, що ви були закохані в дитинстві!

— Так, ми почали зустрічатись, — сказала я. — Так, випадково зустрілися, і пішло-поїхало… Але я поки не дуже це афішую. Ти ж розумієш,що Гнат — “зірка”, йому не дуже на користь іде наявність дівчини…

— Якщо вже мені прислала фото тітка Люба, значить, його всі бачили! — не погодилась мама. — Щось не схоже, що ви це "приховували".

— Ну, значить не будемо більше приховувати, — швидко сказала я. — Але не розповідай про це всім, добре? Бо раптом у нас ще нічого не вийде… Треба трохи випробувати свої почуття і переконатися, що ми дійсно підходимо одне одному…

Кажучи це, я й не підозрювала, що незабаром нам дійсно доведеться випробовувати свої почуття на тому клятому весіллі…
 

Гнат

Ці дні пальці бігали струнами швидше, ніж я встигав запамʼятати мелодію. Давно зі мною не було подібного. Натхнення прийшло реально раптово, тож я проводив у студії весь вільний час, приходив раніше, ніж мали бути репетиції. 

Зазвичай встигав закінчити з цим до того, як приходив хтось ще, але цього разу Ян прийшов раніше, ніж зазвичай і здивовано поглянув на мене. 

— Невже я чую щось нове? Звучить прямо дуже круто, як тоді, коли ми тільки починали грати! Але ти ж казав, що не можеш зараз писати нові пісні! От ми з Мироном весь час тепер віддуваємось! — сказав він емоційно. — Чи це через ту дівчину з фото?

— З якого фото? — одразу запитав я, а потім пригадав про інстаграм. — А, ти про це. Ні, просто захотілось пограти. 

 — Вона симпатична, — продовжував Ян. — Де ти з нею познайомився?

— Це моя подруга дитинства, майже, як сестра. Попросила мене допомогти, нічого такого, — відповів я. — Піду з нею на весілля її колишнього. Вона хоче так його провчити. А фото треба, щоб наша історія була реалістичною.

 — О, то якщо вона тобі майже сестра, може ти нас познайомиш? — пожвався він. — Я якраз самотній і в пошуках гарної дівчини…