Розділ 12

Єгор навіть не сподівався, що я можу бути красивою. Ха, типовий чоловік. Подавай йому виряджену, розфарбовану ляльку, інакше навіть не помітить.

Коли підходимо до машини, він поспішає відчинити переді мною двері.

- За які це такі заслуги твоя люб’язність? - хочеться підколоти чоловіка.

Минулого разу він тягнув мене до машини наче мішок з картоплею. Невже так сукня на нього подіяла? Великий мінус тобі Єгоре, якщо ти гарно ставишся до людини лише через її зовнішній вигляд.

- Я вдячний, що ти послухалась мене і красиво одягнулась, - досить привітно, як для нього, говорить і в той самий час пожирає мене очима.

- Я маю такий вигляд не через тебе, а просто не хочу соромитись перед чужими людьми, - відповідаю невдоволено і сідаю всередину.

У сукні досить прохолодно і від замерзлого сидіння стегна відразу німіють. Єгор зачиняє дверцята, а потім вмощується за кермо. Він зиркає на мене скоса, наче не хоче, щоб я бачила, що він на мене дивиться. Заводить мотор і відразу вмикає пічку. А за це йому велика дяка, інакше я заледенію тут за десять хвилин.

Вечірка відбувається у невеликому заміському будинку. Поки ми приїжджаємо, то частина гостей вже зібралась. В першу чергу Єгор веде мене знайомити з другом Іваном. Він виявляється досить приємний чоловік, рудий і дуже харизматичний. Декілька фраз і він мені вже подобається. Він запрошує нас пити і веселитись, а потім зникає у натовпі, пообіцявши, що скоро до нас підійде.

Ми залишаємось удвох. Я стою мовчки, бо нікого тут не знаю, а Єгор стоїть поруч і не збирається мене ні з ким більше знайомити. Може він теж нікого тут не знає? Чи може просто соромиться мене представляти?

- Я б чогось випила, - натякаю досить тонко.

Чоловік дивиться на мене напружено, але все ж таки запитує:

- Принести тобі вина?

- Так, будь ласка, - посміхаюсь йому.

Як тільки він відходить, стає легше дихати. Він наче той пес-охоронець, котрий слідкує за кожним твоїм кроком. Невже боїться, щоб я нічого не накоїла? Та я сама невинність.

- Здається, ми не знайомі, - поруч зі мною раптом з'являється худий блондин з довгим носом. Він зухвало мене розглядає і нахабно посміхається. - Мене звати Андрій.

Протягує руку і я легенько потискаю його довгі пальці. Він випадково не піаніст?

- Діна, - привітно відповідаю.

- Прекрасна дівчина Діна, - мелодійно розтягує слова, здається мені, що він вже трохи випив. - Я помітив тебе з іншого кінця кімнати і не втримався, щоб не підійти. Ти подруга Івана? Бо раніше я тебе не бачив.

- Ні, з Іваном я лише сьогодні познайомилась. Я тут з Холодним Єгором.

Почувши ім'я, Андрій здивовано округлює очі і помітно блідне. Невже це ім'я настільки вагоме у цьому суспільстві?

- Діна моя наречена, - грубий голос лунає за спиною і я аж підстрибую від несподіванки. Вміє підкрадатись. - Чого тобі, Андрію?

- Нічого, - відступає блондин, зиркає то на мене, то на Єгора, фігура котрого виростає поруч зі мною. - Просто хотів ввічливо привітатись. Нічого такого я не мав на увазі. Приємно було познайомитись.

Дивуюсь, як швидко він зникає у натовпі. Невже він так боїться Єгора? Розвертаюсь до нареченого і розглядаю його. Нічого страшного в ньому нема, окрім жахливого характеру.

- Чому так дивишся? - хмуриться і протягує мені бокал вина.

Приймаю напій і надпиваю.

- Він так швидко втік. В чому справа?

- Андрій в нас художник у стилі ню. Він вишукує дурненьких дівчат і пропонує їх намалювати. А потім все закінчується сексом. Він розуміє, що до моєї нареченої йому зась підходити, тому швидко втратив до тебе інтерес.

- І ти боїшся, що він збезчестить мене? - грайливо запитую і піднімаю брови.

Сьорбаю ще вина, котре до речі дуже смачне.

- Він не має права навіть глянути на тебе, - шепоче, нахилившись так близько, що я відчуваю його подих на обличчі. - Ти моя і під моїм захистом.

- А не занадто ти самовпевнений у своїх правах? - обурююсь. - А де особисті права і рівність? А де фраза, що я можу піти від тебе у будь-яку мить? Ти ж хотів мене позбутись.

- Це вже не актуально. Я передумав.

- Чому? Бо сьогодні я красуня, яка цілком підходжу для тебе? - тепер я злюсь через його вибірковість. - Тобто, Діна у стортивках тебе не влаштовує, а Діна у червоній сексуальній сукні дуже добре підходить? Ти забуваєш, що це одна особистість і я можу бути різною.

- Я це помітив, - промовляє напружено рухаючи вилицями.

Ми стоїмо впритул і пожираємо одне одного очима. В якусь мить злість зникає і я починаю тонути у темних проникливих очах. Він наче поїдає мене лише одним поглядом. Розумію, що ми занадто близько, що треба відступити, але ноги не слухаються і приросли до підлоги.

- Друзі мої, сьогодні ця вечірка для вас, - поруч з'являється Іван і ми наче опам'ятавшись, відскакуємо одне від одного. - Я влаштував її, щоб привітати вас з такою важливою подією.

- Дякую, Іване, але не варто було, - бурмоче Єгор.

- Звичайно варто, - плескає мого нареченого по плечі. - Весілля, це переламна мить у нашому житті. Після нього все змінюється. Тепер ти будеш не одиноким вовком, а матимеш вірну супутницю. Вона кохатиме тебе і підтримуватиме у важкі часи.

Іван дивиться на мене і бере за руку. Почуваюсь незручно, адже все, що він говорить, це не про нас. Він не знає всіх нюансів і думає, що ми щаслива молода пара. Хочеться втекти, але пізно, сама погодилась прийти сюди. Тепер я про це шкодую.

- Дорогі гості, - кричить так голосно, що всі навколо затихають і погляди десятків людей направляються на нас. Червонію від надмірної уваги. - Сьогодні ми зібрались не просто так. Нещодавно я дізнався, що мій хороший друг вирішив пов'язати себе подружнім життям, - іншою рукою він хапає руку Єгора і стає між нами. - Якщо чесно, я був сильно здивований. Знаючи характер Єгора, і я впевнений, більшість з вас його теж знаєте, - кімнатою лунає тихий смішок. - Я не сподівався, що знайдеться дівчина настільки терпляча, щоб прийняти його таким, який він є. Але зараз, дивлячись, як мило вони спілкуються, як пристрасно дивляться одне на одного, - тепер мені хочеться сміятись. Невже зі сторони саме так виглядала наша розмова? - Я не сумніваюсь, що Діна і Єгор, це ідеальна пара. І я бажаю їм щасливого подружнього життя, взаєморозуміння і великого щирого кохання, нехай воно живе вічно і не вмирає.