Розділ 8

Сьогодні день був досить цікавий. Я побувала на знімальній площадці, насміялась з Макара, котрий корчив дурня між сценами, познайомилась з декількома акторами. Навіть не сподівалась, що так буде весело і час пролетів дуже швидко.

- Їдьмо зі мною у клуб, відсвяткуємо закінчення зйомок, - говорить Макар, коли ми сидимо у кафе, неподалік, де знімався фільм, і їмо гамбургери.

За цілий день ми сильно зголодніли.

- У мене немає грошей, - брешу звичайно, бо витрачати накопичення на гуляння не хочеться. Скоро може бути втеча.

- Я пригощаю, - сміється. - Мені заплатили гарний гонорар, тому про гроші не хвилюйся. Гайда, годі сидіти вдома, розважся трохи, - він підводиться і тягне мене за собою. Швидко допиваю колу і встаю.

- Гаразд, вмовив. За чужий рахунок чому б не погуляти, - хмикаю і натягую на плечі куртку.

Макар платить за їжу і ми виходимо з кафе. Надворі холодно і вже вечоріє. Зазвичай в цей час я сиджу у кімнаті, чекаю вечері. Дивуюсь, наскільки домашньою я стала за короткий час.

- От і чудово, - радіє Макар. - Зараз я подзвоню своїм друзям, нехай підтягуються. І не забувай, ти будеш розважатись не за рахунок чужинця, а за гроші родича. Ми ж скоро породичаємось.

Він сміється, а я штовхаю його у бік.

- Ми це ще подивимось, - бурмочу під ніс.

Ми їдемо у модний клуб.

Спочатку тільки двоє займаємо столик і замовляємо випивку, та з часом до нас приєднуються друзі Макара. Якщо чесно, я думала їх буде декілька. Але як почали під’їжджати, то нарахувала не менше десяти. Хлопці і дівчата, всі веселі і дуже говірливі. Макар з кожним мене знайомить, але вже через декілька хвилин я забуваю імена. Занадто багато інформації за короткий час.

І веселощі починаються. Ми п'ємо, розмовляємо, потім багато танцюємо. З часом помічаю, що один з друзів Макара починає приділяти мені занадто багато уваги.

- Така красуня і сама. Неподобство, - говорить, присівши поруч зі мною.

- Вона не сама, вона наречена мого брата, - вмішується Макар, котрий сидить навпроти і все бачить. - Тому закоти губу, Сергію.

- Якщо вона його наречена, чому ж він зараз не тут? - сміється сп'янілий Сергій. - Таку дівчину можуть вкрасти.

Він дихає на мене і я відвертаюсь. Ми всі вже теплі, але здається Сергій заправився найбільше. У нього немає слова стоп, скільки наллють, стільки й вип'є. Легенько відсуваюсь, не хочу давати йому якісь надії. Зараз мені ніхто не потрібен, особливо Сергій.

- І хто її вкраде? - заливається сміхом Макар, дивиться то на мене, то на Сергія.

- Я, наприклад, - б'є себе той у груди.

- Розмріявся, я її охороняю. Я її сюди привіз, я і заберу цілу і неушкоджену.

Так, мені їхня розмова зовсім не подобається. Говорять, наче мене зовсім тут немає. Хлопці занадто багато на себе беруть і не розуміють, що дівчина може бути самодостатньою.

- Ходімо краще танцювати, - піднімаюсь з місця, відчувши, як рука Сергія лягла набагато нижче моєї спини. Я хоч і випила, але не збираюсь потакати хтивим побажанням малознайомого хлопця.

Мою ініціативу підхоплює уся компанія і вже через хвилину ми стрибаємо у такт ритмічної музики. Прикриваю очі і насолоджуюсь танцем. Це перша моя розвага за довгі місяці проведені у будинку батька. Там я була сама і немала навіть з ким поговорити. Як добре, що Макар взяв мене з собою.

Раптом позаду хтось тулиться і талію беруть в полон пара міцних рук, а біля шиї відчуваю гарячий важкий подих. Смикаюсь, але мене не відпускають. Намагаюсь глянути хто це, але не бачу.

- Тихо, мила моя, - звучить знайомий голос і я завмираю, затамовую подих, розуміючи, хто це. - Я не відпущу, поки ти не вислухаєш.

- Нам немає про що з тобою розмовляти, - ричу на Женю і смикаюсь сильніше. Намагаюсь розчепити його пальці на животі, але вони наче сталеві. - Ти мене зрадив. Зі зрадниками я не розмовляю.

- Я вже тисячу раз пошкодував, що так сталось, - болісно промовляє і ще міцніше притискає до себе. Навколо юрба танцювальників і ніхто не звертає уваги на єдину пару, котра не рухається. - Повір мені, Діно, я не хотів. Тоді я подзвонив до твого батька, щоб відпроситись з роботи, а він якось зрозумів, що ти у мене. Я б ніколи тебе навмисно не здав. Ти ж знаєш.

- Не знаю, і не вірю жодному твоєму слову, - ричу сердито. - Завдяки тобі я тепер наречена Холодного і скоро можу стати його дружиною.

- Ми можемо втекти, прямо зараз, - його гарячі губи туляться до вуха. Так він мене ще ніколи не торкався. Осмілів? - Я не повірив власним очам, коли тебе тут побачив. І відразу подумав, що це шанс все виправити. Я допоможу тобі. Зроблю все, що ти захочеш. Ходімо зі мною.

- Щоб ти знову здав мене моєму батькові? - оглядаюсь навколо, шукаю поглядом Макара. Не все так просто, я не можу зникнути зараз. При мені немає ні документів, ні грошей. - Не треба, я якось сама справлюсь. Без твоєї допомоги.

- Він тут? Ти тут з ним? Тому ти боїшся йти зі мною? - голос віддаляється, Женя теж оглядається навколо.

- Я просто не хочу з тобою зв'язуватись. Ти втратив мою довіру.

- Я дуже хочу повернути її, - тепер тулить губи до шиї і залишає на шкірі поцілунок. - Діно, лише втративши тебе назавжди я зрозумів, наскільки ти мені дорога.

Він все це говорить, а я не відчуваю нічого. Лише єдиного боюсь, щоб Макар нас не побачив. Не хочеться псувати з ним стосунки.

Намагаюсь знову звільнитись і цього разу Женя відпускає мене. Відступаю і повертаюсь до нього обличчям.

- Шанс допомогти мені ти втратив. Далі я сама.

Мені немає сенсу вже зв'язуватись з Женею. План втечі готовий і я можу справитись без колишнього друга. І ця його симпатія мені зовсім не потрібна.

Хтось торкається моєї руки і я здригаюсь від несподіванки. Поруч з'являється Макар.

- Діно, їдьмо додому. Ми вже достатньо повеселились, - тон його голосу підказує, що він бачив, як Женя мене обіймав. І звичайно це йому не сподобалось.