40. Ліка

Я зірвалась. Мене буквально трясе від люті. Довго відмивала у душі з себе його запах. Але все одно, здається, просякнута ним до кісток. Він умисно зробив мені дитину! 

Треба просто подумати, як діяти. Вимагати від нього таблетку зараз буде дуже підозріло. Який дідько тягнув мене за язик, коли я наплела йому про “красивих діток”? НІккі певно б не робила нічого такого… А я не можу. Бо якщо я завагітнію, то я не зможу позбутися цієї дитини. І що може буи гіршим, ніж народити від ворога? 

Голова здається лусне від всіх цих думок. А йому — давай обійматися. Егоїст! Думає лише про себе. 

В іншому випадку я б була рада. Адже це так мило, що партнер турбується про тебе. От тільки не тоді, коли твій “партнер” — Святослав, якого треба засадити за грати! 

— Тобі реально так треба ті гроші? — нарешті видає Свят і насуплюється. — Добре, скільки коштує життя моєї дитини, якщо ти вагітна? 

— Що? — хочеться дати йому ляпас, щоб прийшов до тями. — А все інше тебе не цікавить? Що твоя наречена без машини? Що ходе вже тиждень з однією  і тією самою сумочкою? — я ще раніше помітила, що його бісить меркантильність. А Ніккі саме б так і поводилась би. Навіть її батько очікував того, що вона буде доїти Свята. То чому ж я не можу використати це як зброю проти нього. — Та ти жлоб! Який буде економити і на дружині і на дитині! — зараз я ще не уявляю, в яку яму себе заганяю. 

Його погляд темнішає, брови зсуваються на перенісся, губи підтискаються.

— Іди звідси, — шипить крізь зуби. — Геть! Не хочу це слухати!

Я плутаюсь в довгих полах халату. На очі навертаються сльози. Але  я тікаю з його спальні. Відчепився і на тому кінець. 

Не знаю, що буду робити далі. За увесь цей час я не зібрала жодного доказу його вини. Тільки вислухала купу бруду в адрес свого батька. І ледве не загинула в дурнуватій перестрілці прямо вдома. 

Падаю на своє ліжко. Але потім психую, скидаю халат Свята і топчусь по ньогому ногами. Так, ніби від цього щось зміниться. 

— Ліко, — бурмочу сама до себе. — Заспоокйся. Це був один випадковий секс. Ти не повинна завагітніти. Все буде добре. Більше такого не повториться. Зроблю все, що б не повторився. 

І треба потрапити в кабінет Свята. Він обіцяв, що я завтра відпочину від нього. Сподіваюсь, знову кудись поїде… 

***

Зранку Свята справді немає вдома. У вітальні все прибрали, замінили вікна і ніби нічого не нагадує про вечірній інцидент. Але мені все одно не по собі в цій кімнаті. 

Перевіряю малого. Дену краще. Але він все одно кволий, тмпературу збили, а от кашельнікуди не подівся. Обіцяю приготувати йому котлетки. Йду з дитячої. 

Але зупиняюсь біля дверей Святового кабінету. Я вже тут була один раз, але того разу завадив Ден. Тепер саме час розібратися з секретами ворога. 

Збираюсь з духом. Двері здаються правллям в інший вимір. 

Цього разу бар мене не цікавить. Вчора Свят з максом щось тут обговорювали. Вони точно повинні були щось залишити. Я рухаю шухлядки, зазираю в корзину для сміття. Знаходжу якісь папірці і швидко все фотографую. Здається, я в кроці від відкриття. Я докопаюсь до справедливості. А потім… Не знаю, що.

Зарза треба вибратися в місто, щоб купити контрацептиви. Проте цим планам не судилося збутися.

***

гортай далі, там продовження ------------>