20. Свят

Ніккі дуже допитлива. Ну, може її заводить подібне, небезпеки і все таке. Хтозна.

— Я робив багато чого небезпечного, мила, — торкаюсь губами її шиї. Мене зводить з розуму аромат її шкіри, її бархатистість. Долонею ледь стискаю стегно. 

— Правда? Давай розкажеш ти, а потім я поділюсь найнебезпечнішим своїм вчинком, — зазирає мені в очі, потім її погляд ковзає до моїх губ. 

Другу долоню веду до ліфу. Я зараз взагалі не думаю про якість там запитання. Мені хочеться зовсім іншого. 

— Якось був в перестрілці на кордоні, — шепочу і легенько прикушую мочку її вуха. 

— В тебе стріляли? — здивовано кліпає мокрими віями. — Хто?!

— Той раз то були конкуренти, люди конкурентів. Мої хлопці розібрались з ними. Одного виловили і влаштували допит, — моя долоня ковзає вдалі і зупиняється на її ліфі. 

Ніккі легенько бʼє мене по руці. 

— Припини, — каже, відсовуючись на кілька сантиметрів. — Ти збиваєш мене з думок. 

— Ти теж збиваєш мене з усіх думок, — подаюсь вперед і ловлю її губи своїми, одразу зминаючи їх. Досить розмов.

Відчуваю, як здіймаються її груди, коли вона втягує повітря, Ніккі на мить піддається цьому шаленству, відкриваючи рот і дозволяюючи зробити поцілунок глибшим. 

Потім різко штовхає мене в груди і підводиться. Струмені води стікають по її фігурі, обліпленій чорним мереживом. Так, що в очі вдається подивитися не відразу.

— Святославе! — каже строго. — Ти обіцяв! 

— Я не обіцяв не цілувати тебе, — хитаю головою і усміхаюсь. 

— Поцілунки це все ондо прелюдія. А я… Мене це бентежить. 

— Я не погоджусь без поцілунків, ми все ж наречені, Ніккі, — ледь насуплююсь, але потім помʼякшуюсь. — Це нормально, що тебе це бентежить, навіть добре. Я не буду надто поспішати, я ж тобі обіцяв.

— От і не жени коней, — вона знову сідає у воду, надуваючи губи. — Я хочу звикнути до тебе. А не оце… оці стрибки… від жахливих розповідей до приставань… 

Вона відкидає голову на бортик і зітхає. 

— Але ти дуже красива, я хочу приставати, — торкаюсь долонею кінчиків її пальців.

— Так, тобі пощастило з нареченою, — комплімент робить її добрішою. — Я і красива, і розумна, — вона всміхається. 

— Розумна, — киваю. Ну, тут я обманюю, не вважаю Ніккі розумною. Не те щоб вона була дурна, просто вона ще зовсім молоденька. Переплітаю наші пальці. — Саме такою я і хотів бачити свою наречену, — шепочу на вухо. 

— Мені не дає спокою твоя розповідь. Що ти такого перевозив, що за це хотіли вбити? — вона схиляє голову до плеча і знову дивиться на мене пильно. — Тато не казав нічого такого. 

— Повір, будь то навіть конкуренція в перевозці чогось невинного, таке цілком могло б також трапитись, — не погоджуюсь я з нею. — Знаєш, які розбірки за монополію вивозу деревини? 

— Та кому вона треба! — вона фиркає. — Це ж дурня, дерева ростуть всюди! 

— Але всюди серйозні заборони на вирубку, особливо в Європі, — пояснюю, як маленькій. — У нас же можна про все домовитись… 

— Домовитися? А ти часто так домовляєшся? 

— Бізнес — це постійна робота з людьми, — киваю. — Інакше неможливо нічого заробити, мила, — тягну її до себе. — Дай хоч обіймати тебе… 

— Ну обійми, — притуляється до мене. — Мої “небезпечні” вчинки і близько не стояли з тим, що робиш ти, —  в голосі звучить розчарування. — Я, наприклад, палила під школою. А потім тато дізнався, і такого прочухана мені дав… 

— Моя погана дівчинка, — ледь втримуюсь, щоб не поцілувати її знову по-дорослому, і просто торкаюсь губами щоки, десь на згині між щокою і шиєю. 

— Я намагаюсь не розчаровувати тата, — каже вона. — І не розчарую. 

— Хіба ти можеш розчарувати його? Ти ж тут, зі мною, як він і хотів.

Вона дивиться на мене якось дивно. Так, ніби хоче опротестувати мої слова. Але потім ховає погляд, висовуючи ніжку з води і граючись ступнею, злипаю на її крихітні пальчики з червоним лаком на нігтях.

— Певно, мені час спати, — каже нарешті. — Проведеш до спальні? 

Я сковтую слину. 

— Авжеж, — вилажу з води і допомагаю вилізти Ніккі, потім накриваю її рушником і обіймаю зі спини, ніби витираючи. Як же сильно вона заводить мене… — Ходімо, — все ж відсторонююсь, але беру її за руку. 

Ми виходимо з ванної і вже йдемо до спален, я планую зараз принаймні поцілувати її на ніч, а може і не тільки поцілувати, аж раптом чую, як в домофон дзвонять… Кого могло принести сюди так пізно?... 

***

гортай далі, там продовження ------------>