18. Свят

Перевдягаюсь швидко. Я в передчутті, дуже хочу побачити її в купальнику і ще більше — торкнутися. Мене веде від Ніккі, хоч вона і дурна. Ніколи не думав, що мене може вести від настільки дурненької білявки… Але факт є фактом, мене страшенно веде від неї. 

Коли перевдягаюсь, підходжу до її спальні. Є спокуса зайти без стуку, але я себе стримую і стукаю у двері.

Ніколь виходить, закутана в халат. 

— Ти так швидко, — каже, змірючи мене поглядом. — Не змерзнеш?  

— Зараз зігріюсь в джакузі, — усміхаюсь. — То що, ходімо?

Вже фантазую, в чому ж вона там. Уява малює або щось червоне, або якийсь звірячий принт. 

Не те щоб я був фанатом подібного, часто воно виглядає вульгарно, але на Ніккі я хочу побачити саме щось таке.

Ми заходимо до кімнати з джакузі і я торкаюсь поясу на її халаті: 

— Давай допоможу…

— Я сама! — вона відсахується. — Ми ж просто посидимо і розслабимось? — зазирає мені в очі.Але я відчуваю, як її погляд ковзає по моєму тілу. Вона дивиться вниз. 

Я такий напружений зараз, що розсбалитись мені б не завадило. От тільки моє "розслабитись" не таке, як вона собі уявляє.

— Так, — киваю. — Розслабимось.

— Та залазь, — береться за пояс. — Прислуга така неуважна, — каже вже тихіше. — Купальника мені не поклали, але це ж не проблема? — дивиться на мене знову, все ще стискаючи поясок. 

Сковтую слину. Невже вона там гола? Якщо так, то вона має розуміти наслідки… Важко видихаю повітря.

— Авжеж, не проблема, — ступаю в воду, продовжуючи спостерігати за нею. Аби тільки не відлякати. 

Вона повертається спиною і нарешті скидає той клятий халат. Ловлю себе на думці, що затамував подих, як дитина перед відкриттям різдвяного подарунку. 

Спочатку мені відкривається вид на чорні мереживні бретельки і її оголені лопатки. Ковзаю поглядом нижче — на мереживо на сідницях. 

Вона не в купальнику, в білизні. Якщо точно — в чорному боді. Це змушує завестись ще сильніше. Вже уявляю, що буде, коли тканина, яка не зроблена для купань, намокне. І що я побачу… 

Ніколь повертається до мене передом. Перетягнуті на манер корсету атласні стрічки тісно стягують її груди, але майже нічого не приховують.

— Це єдине схоже на купальник, що я знайшла, — каже з нотками скромності. Контраст разючий. 

— Дійсно схоже, — підбадьорюю її. Не хочеться, щоб втекла. — Залазь, вода тепла, а в тебе вже мурахи по шкірі.

Підозрюю, що мурахи по шкірі йдуть і в мене, але зовсім не від холоду. 

— А шампанського не буде? — питає, підходячи ближче. Кожен крок — плавне похитування стегон, що здатне ввігнати в транс. 

— Здається, ти вже достатньо випила, — споїти наречену, авжеж, можна було б. І, судячи з її вигляду, мені б тоді сьогодні було зелене світло на все. Але я все ж не хочу, щоб вона потім дулась на мене. Кричала ж, що до весілля "ні-ні". — Ходи сюди. 

Ніккі сідає у воду але місця в джакузі багато, тому вона намагається навіть не торкатися мене. 

— Отже, я виконала умову, — каже, ховаючи майже все тіло у воду. — Тепер твоя черга, хочу знати про тебе все. 

— Я не проти, — усміхаюсь і пересаджуюсь ближче до неї, торкаюсь долонею її стегна. Бляха, я ж не планував нічого робити зараз, але рука ніби рухається сама….

***

гортай далі, там продовження ------------>