16. Свят

Я дивлюсь на Ніккі і очікую її реакції. Я вже трохи як наркоман на ці її реакції. На покусування губ, на ледь почервонілі щоки, на погляд з-під вій.

Вона притягує до себе келих.

— Думаєш, варто? — питає, погладжуючи вінця.  

— Ти ж сама казала, що має допомогти, — нагадую. Вона так спокусливо їх погладжує… Бляха. Я залипаю на її довгі пальці, які торкаються тонкого скла.

— Коньяк… А поцілунок? Я ніколи не пробувала так лікуватися, —  видає тихо. — Але давай спробуємо… Може ти гарний лікар. 

— Давай спробуємо, — киваю і легенько дзеленькаю своєю склянкою об її, а потім переплітаю наші руки. — Тепер пʼємо. Бажано, до дна. Тут небагато. 

Ніккі випиває і дивиться на мене. Зіниці неприродно розширені, на щоках плями румянця, гриди схвильовано здіймаються. 

Я теж випиваю, а потім тягнусь губами до її губ, прикриваючи очі. Торкаюсь їх і цілую. Поцілунок спочатку майже невагомий, але вже за мить я трохи його поглиблюю. 

Ніккі, мов зачарована, піддається мені. Тягнеться до моїх губ. Вона пахне міцним алкоголем і чимось солодким, схожим на ваніль. Це, авжеж, коньяк на її губах, але він надає їй якийсь особливий смак.  

Потім вона відсторонюється. 

— Тиск у мене точно піднявся, — каже замислено. — Серце здається, встрибне з грудей, — кладе долоню собі на груди. — Це занадто ефективні ліки… 

— Тобі личать такі ліки, — знову подаюсь вперед і хочу поцілувати, але Ніккі відсторонюється. 

— Терапія завершена, — каже, відсуваючи порожній келих. — Поцілунки тільки після випитого, — вона зазирає мені  в очі. І здається, що відверто мене дражнить. Чи усвідомлює свою силу? 

Вона що, хоче напитися? 

Дивуюсь. Але може, це такий спосіб бути розкутішою. 

— Добре, давай випʼємо ще, — киваю і наливаю ще по такій самій дозі.

— Ти обіцяв фільм, — нагадує. 

— Так, давай ще по одній і перейдемо до вітальні, — киваю і дивлюсь на неї. — За тебе, Ніккі. 

— Можна мені якийсь сік? Я не звикла пити так… 

— Тільки одну, останню, і дам сік, — усміхаюсь.

— Ну добре, — теж посміхається. — Це ви, чоловіки, п’єте і не п’янієте. От тобі скільки треба, щоб напитися? 

Думаю, що дійсно, її було б не так складно напоїти. Цікаво, яка вона, коли пʼяненька? Як буде поводитись? Кажуть ,що у тверезого в голові, у пʼяного на язиці… 

— Для роботи я напрацював звичку пити і не пʼяніти дуже довго. 

— Ой, а що у тебе за робота така, що потрібно такий навик? 

— Багато зустрічей, роботи з людьми в тісному, так би мовити, дружньому контакті. І на цих зустрічах ми пʼємо. Всі справи вирішуються приблизно однаково, — знизую плечима. 

— Як цікаво, — вона смішно зводить брови до купи, роздумуючи про щось. — Тато мені  про тебе нічого толком не розповідав. Вип’ємо і ти мені щось розкажеш? Хочу знати, чим займається мій майбутній чоловік… AnA5QTQC

Підхоплює келих, і тягнеться, щоб цокнутись зі мною. 

А я вже облизую губи в передчутті. Дивлюсь їй в очі, поки пʼю. А щойно ми допиваємо, подаюсь вперед і знову цілую, вже не так обережно, як минулого разу, і відставляючи келихи, щоб не заважали.

Ніккі розтуляє губи на зустріч. Схоже перша склянка зробила її сміливішою. Дозволяє торкнутися свого язика язиком.  

Це страшенно заводить мене. Долоня тягнеться до її талії. Контролювати себе все важче, бо я страшенно хочу її прямо зараз…

***

гортай далі, там продовження ------------>