12. Свят

— І що, ти сама не контролювала, які речі класти? — вигинаю брову. Ніккі не виглядає як та, хто дозволить прислузі повністю робити все на свій смак.

— У мене не було часу, треба було на манікюр, — вона позіхає. — І ще волосся пофарбувати і… Виспатися теж. Щоб виглядати перед тобою якнайкраще, — знову позіхає. 

— Найкраще переді мною ти будеш виглядати в купальнику, — усміхаюсь і торкаюсь долонею її талії. — Або без нічого…

— Ти не втомився за день? — питає вона. — Бо я щось засинаю. Тут так тепло, я зігрілась і ці солодкі напої… 

— Ну, можемо одразу піти в ліжко, добре, — кажу примирливо. 

— Чудова ідея, бо боюсь засну прямо в тій твоїй ванній. 

— Але в одне, Ніккі, — зазираю їй в очі.

— Ні! Я так не можу, —  вона совається на сидінні. — Мені… треба особистий простір. І … що подумає Ден? Коли нас побачить в одному ліжку? Який приклад ми йому дамо? 

— Я йому вже казав все, що йому треба знати. 

— Ти розповів маленькій дитині про секс? — вона дивиться на мене мов на якогось монстра. — Ти з головю дружиш? А як же ніжна дитяча психіка? 

— Те, що дорослі жінки сплять з чоловіками він знає. І повір, вони в тому віці вже… Ой, ну тебе. Дівчата теж зрання себе досліджують. 

— Ти звідки знаєш що  і хто досліджує? 

— У мене, на відміну від тебе, є дитина, — хмикаю. 

— Ну я своїм прикладом твою дитину розбещувати не збираюсь! Спільне ліжко тільки після одруження. Не хочу, щоб він мене ненавидів, коли виросте. 

— Що тільки ти не видумаєш, аби тільки не лягати зі мною, — усміхаюсь і подаюсь вперед до її вуха. — Що, невже ще дійсно не спала з чоловіком?

Ніколь червоніє. 

— Це дуже особисте питання, — видає тихо. 

— Значить, не спала, — констатую факт. — Ну, це навіть добре. Буду твоїм першим скоро. 

Вона знову крутиться так, наче не може знайти зручну позу. І прикушує губу. Дивиться то на мене з-під вій, то у вікно. Схоже розмова їй спричиняє дискомфорт. Хто б знав, що у Захара виросла така невинна донечка. Але це навіть більше заводить.

Все ж виходжу з машини і відчиняю перед Ніколь дверцята.

— Добре, до весілля, так до весілля. Ну, але не обіцяю, що зовсім не буду намагатись спокусити тебе раніше, — кажу, коли вона виходить з машини…

***

Зранку Ніколь мене уникає. Хоч я і чую, що прокинулась, але вона не спускається вниз, а мені вже скоро треба йти. Малий ще не прокинувся, ну і добре. Сподіваюсь, вони розберуться тут без мене.

Заварюю собі каву, роблю бутер, потім збираюсь і йду до машини. Сьогодні у мене багато роботи вдень, треба заїхати на завод, поговорити з виробничим директором, а потім на зустріч на шосту. Якщо все вийде, як треба, я відкрию собі ще один зелений коридор. І тоді грошей точно буде набагато більше…

На роботі все йде, як треба. Директор радує тим, що від темпів ми не відстаємо, і ще й відкриваємо додаткову виробничу лінію в новому корпусі. Це буде дещо неймовірно круте, за це будуть платити нереальні гроші.

А з новим коридором обсяги поставок збільшаться.

Єдине, треба домовитись з Філом. Ми вже обговорили це нарисами вчора, але тепер треба обговорити предметно.

На вечерю я приходжу вчасно, хвилина в хвилину. Філ чекає в віп-кімнаті. Це один з його закладів. Він тримає купу закладів для розподілення грошей для відмивання. 

Розмова предметна. Він пропонує конкретну схему, вона мене цілком влаштовує. 

— Коли ми зможемо почати? 

— Я уточнюю зараз деталі. Мають саме зателефонувати пізніше, назвуть місце і час. Як тільки буде відомо мені — перезвоню тобі. Ти сам поїдеш? 

— Так, поїду. Перший раз треба контролювати все від А до Я. 

— Та правильно. Це дуже важливий трафік. І люди там серйозні, аби кого не підпустять, — погоджується Філ. — Але воно того варте. 

Я знаю, що варте.І вже в передчутті… 

***

гортай далі, там продовження ------------>