11. Ліка

Він спокусливо пахне. Не знаю, чи це я вирішила, чи другий коктейль з текілою, який я допиваю. Але не можу себе стримати, щоб не понюхати Свята ще. Доводиться зусиллям волі нагадувати собі, що він ворог. 

Вичіквано дивлюсь н анього. Ну, скаже він своїм друзям щось? Бо виставили мене мов племінну кобилу на обговорення. 

— За поцілунок вдома, — відповідає неголосно. 

— Гаразд, — погоджуюсь легко. Потім щось придумаю. Я ще за ті поцілунки збиралась виторгувати у нього якусь інформацію по справі, що вів тато перед смертю. Але зараз дуже складно придумати, як це зробити. Ну немає у мене відповідної освіти і підготовки. 

— Друзі! — каже доволі голосно. — Моя наречена дуже переживає, що ви могли якось не так зрозуміти нашу відсутність. Вона просто терла мої штани долонею, ну, в сенсі, серветкою, бо що там… А, там була пляма, от! — і усміхається, гад. Спеціально каже так, ніби обманює,

Його друзі сміються. Здається, стало ще гірше. 

— Та ніхто не сумнівався, що терла, — каже один. Філ, здається. Найговіркіший з компанії. — По тобі видно, що ти якийсь… затертий….

Тепер вже вибухають сміхом всі. Мені вкотре хочеться провалитися крізь землю. 

— Ніккі дуже старанно терла, — продовжує усміхатись. — Вона в цьому ще не профі, ну але це і на краще, все ж, ми тільки починаємо наші серйозні стосунки. Мені подобається, що вона терла тільки мені.

Все. Здається, від мого обличчя можна кальян розкурити. 

— Я в туалет, — пищу, мов миша. 

— Присоромили ми твою дівчинку, Святе, — пирхає Філ. — Пробач.

— Може, мені сходити з тобою? Можу теж тобі щось потерти, допомогти там в туалеті… 

— Любчику, я сама впораюсь, — кажу. 

Я просто хочу вдихнути повітря. Без його присутності. Без його тепла. Без цього відчуття, що він займає собою увесь простір навколо мене. Бо за один день його стало аж занадто багато. 

— Добре, мила, чекаю на тебе, — чмокає кудись у вилицю… Спекалась. Хоч на кілька хвилин. 

***

Додому підїжджаємо пізно. Я встигла навіть потанцювати трішки. Хоч і намагалась не пропустити чоловічі розмови. Але вони говорили здебільшого якісь нісенітниці. То жартували над нами зі Святом, то ще якусь дурню. Виловити в цій балаканині без підготовки крихти потрібної інформації здавалось мені нереальним. 

Але я зрозуміла одне — треба щоб Свят мене брав частіше на такі зустрічі. Тоді точно щось зрозумію. 

— Любчику, це було весело, — кажу йому. — Мені так сподобалось. Коли ще підемо?   

— Якщо будеш чемною дівчинкою, буду брати, — торкається долонею талії. — Можеш почати бути чемною дівчинкою зараз.

— Що ти маєш на увазі? — серце починає гупати швидко-швидко. Так, що здається зламає ребра. Він же не натякає на…

— А про що ти подумала? — його губи ледь-ледь торкаються моєї шиї. 

— Про те, що час пізній, треба вмиватися і лягати в ліжко… Ой! — ну чому я ляпаю якісь двозначності постійно. 

— О так, зараз можемо покупатися в джакузі і прямо в ліжко… — погоджується. — Можеш йти без купальника. 

— Святославе! — це мій останній аргумент. — Я не буду купатися з тобою гола в джакузі, — сподіваюсь, це прозвучало досить строго. — До вінчання! 

— Значить, почнемо з купання в купальнику, — каже милостиво. — У тебе є той червоний з собою? З єгипетської фотосесії?

— Я не брала з собою такі дрібниці, — намагаюсь пригадати зміст валізи. — Думала ти купиш все на місці. 

— Не вірю, що ти могла б не взяти жодного купальника, — ледь насуплюється.

А я не знаю, що там поклала Ніккі. 

— Час пізній, — кажу примирливо. — Завтра з'ясуємо, що мені … прислуга поклала. 

Сподіваюсь, він відчепиться. Але дарма я так подумала… 

***

гортай далі, там продовження ------------>