6. Свят. Це не Гуччі!

Помічаю, як їй махає рукою якийсь бармен. Задоволений такий, усмішка від вуха до вуха, як у дебіла якогось. Насуплююсь.

Хай Ніккі і тільки-тільки увійшла в мій дім, вона вже моя. І це мають знати всі.

Бармен, схоже, мене ніби не помічає, бо преться прямо до нас. 

Переводжу погляд на Ніккі. Вона дивиться кудись повз того хлопця. 

— Гей! Анжеліко! — хлопець рівняється з нами. — Коктейль за мій рахунок як завжди? — він їй підморгує. 

Ніккі виглядає розгубленою. 

— Ви мене з кимось плутаєте, — каже нарешті. — Але від коктейлю не відмовлюсь. 

— Ніккі, ти точно не знаєш його? — свердлю її поглядом. Мене не так просто обманути, я давно займаюсь бізнесом, і робота з людьми — це важлива частина успіху.

— Звідки? — вона переводить на мене погляд. — Я зранку тільки приїхала. І я не Анжела, якщо ти забув. 

— Він сказав "Анжеліка", а не "Анжела", — мене трохи попускає, але щось в цій історії все одно мене напружує. Може, те, що я трохи ревную свою наречену? Неочікувано. 

— Та що ти причепився до того імені? Тобі мій паспорт показати? — вона лізе до сумочки. — Ой, точно, він вдома, — кліпає віями. — Любчику, ти сердишся, що я погодилась на його коктель? 

— Та у тебе навіть голос той же… Хоча говориш якось дивно, — каже тим часом той бармен до Ніккі.

— Якщо ти не доларовий мільйонер, то ми навряд чи пересікались, — Ніккі задирає носа. — Ти хоч знаєш хто мій татко? 

Хмикаю. Хоч зовнішньо вона і приємна, зараз поводиться трохи по-дурному. Ну, це краще, ніж до неї б ліз цей недобармен. 

— Вибачте, може, я дійсно помилився, — бубнить хлопець і йде назад до стійки.

— Цікаво, може, це він так підкочував до тебе? — знову хмикаю, усміхаючись Ніккі. Щось є в ній таке, що чіпляє мене. Може, це довге волосся… Або цей погляд блакитних очей. Чи то холодний, чи то навпаки такий, що може все навколо підпалити. 

— Нахаба, — каже вона. — Він же бачив, що ми пара! Понабирають персоналу по оголошенню, — знизує плечима. — Так мій тато каже. Важко знайти хороших співробітників. 

Вона трохи зарозуміла, але я знаходжу в цьому навіть щось миле. Така от татусева донечка, принцеса, звикла, що всі їй в ноги кланяються. Для дружини ці якості не надто хороші, але знову ж таки, щось миле в цьому все одно є.

— Ти сама-то хоч день в житті працювала? — усміхаюсь. 

Ніккі починає сміятися. 

— А ти жартівник, — з посмішкою каже вона. — Навіщо мені працювати? У мене є тато, ти і ваші гроші. Робота для бідних, — торкається долонею мого плеча. Я кладу руку їй на талію, роблячи крок ближче. Відчуваю аромат її парфумів, щось цитрусове лоскоче рецептори. 

—  Дійсно, яку дурню я запитав, — продовжую усміхатись і нахиляюсь ближче. Хочеться відчути на смак її шкіру біля краю росту волосся, але в кишені дзвонить телефон. Впізнаю мелодію, яка встановлена на мою помічницю. Вона рідко дзвонить в такий пізній час, зазвичай тоді, коли щось трапилось, або може трапитись.

Кажу їй за вухо, борючись з бажанням таки торкнутись ніжної шкіри губами:

— Відійду на хвилину…

Вона киває. Зазирає мені в очі. В приглушеному світлі клубу її зіниці здаються темними проваллями. 

Все ж відсторонююсь і йду в коридор, де не так галасно. 

Передзвонюю Катерині, швидко відповідаю на її питання. Хочеться повернутся на вечірку в темний зал і потанцювати з моєю нареченою, торкатись її ще і ще. 

Повертаюсь хвилин за пʼять і бачу, що біля Ніккі зібралась купка дівчат.

Коли підходжу ближче, чую:

— … справжня чи репліка? 

— Звісно справжня. Ти що думаєш я б ходила з підробкою? — задирає носа Ніккі. 

— Зараз такі підробки шиють. Як ти відрізняєш?  

— Та он Ніколь одразу скаже, в неї про це було відео десять! Вона може майстеркласи з цього давати! Правда, Ніколь? 

— Авжеж, — блондинка посміхається. — Підкладку треба дивитися. Вона брендована. 

— Що за дурня, вона і в китайських брендована, — насуплюється інша дівчина. — Ти якась дилетантка!

— А ще в справжньої "Гуччі" є особлива строчка під основною, — додає Ніккі. — Китайці подвійним стьожком не заморочуються, — дівчата охають, хтось лізе в телефон. 

— Ти все придумуєш! — каже одна. — Нема такої інформації. Та вся твоя інста, певно, суцільна брехня! Ось як ти лайки заробляєш!  

— Самі ви все придумуєте! — Ніккі дивиться на мене. — Ось у мене Гуччі, глянь тут є стіжки.

— Це не Гуччі, це Гесс! 

***

гортай далі, там продовження ------------>