На Бога надійся, але і ...

З різних частин лісу до Набі доносились звуки життя лісу. Хто знає як би було зробити правильніше - рухатись чи стояти на місці, всеодно все робити небезпечно. Дівчина подивилась на крони дерев над собою: там було густе гостре гілля із чорним листям. Можна було спробувати піднятись туди й проламатись крізь перепони, але з розповідей тих людей, що були в лісі, насправді майже неможливо вилетіти із Табутину через верх. Дуже велика ймовірність, що гілля зламає крила. Ця місцина неначе і не хоче відпускати своїх жертв, така собі чудернацька мишоловка для нерозумних істот, що потрапили сюди в ночі.

-Ук-ук,- Почулось збоку дівчини. Вона навіть не дивилась, що там, в черговий раз швидко побігла, молячись Святому Бедрику, щоб не натрапити знову по дорозі на якогось хижака чи пастку.

-Ук- ук, -Чулось уже пооддаль, Набі вже не вірила, що вибереться з відси живою. І нащо вона ходила по тих тавернах. Чому не слухала брата. 

Дівчина-метелик перелетіла повалене дерево, що лежало перед нею. І помчала по травах чимдуж вперед.Так вона й не знала скільки вже часу пройшло, поки бігла.

-Сссс -сааа! -Поруч неї пролетіло тіло велетенської змії з відкритою пащекою. Дівчина прощалась із життям. В думках просила вибачення в брата Хонзе і в менших сестер, за свою дурість. Подумаєш її нещасну сирітку використав і кинув менший брат інспектора червоноклопа Пулгун, зарозумілий і неймовірно красивий багатій, що думає, наче йому можна гратись із почуттями інших людей. Хотіла довести чи йому, чи самій собі, що він нічого для неї не значив і он як все завершилось. Довела...Довела, що немає мозку. Та і тій людині зовсім байдуже з ким вона і що вона. Він своє вже зробив, що хотів. Та, мабуть, йому буде байдуже навіть від того, що вона загине сьогодні. Хіба, що посміється із недолугої зі своїми заможними друзями.
Серце виривалось із грудей, ноги втомились від довгого бігу. Вона ледь не втрапила у величезну яму, але подряпані гілками крила все ж вчасно відкрились. Набі ними змахнула і перелетіла велику яму із якої тягнулись в ту мить щупальця велетенських п'явок, один із маленьких гострих кликів порізав ногу дівчини.

Від болю вона не змогла стриматись і пронизливо крикнула. На ногу ступати було тепер боляче, але на щастя рана була не дуже великою, та і зупинитись Набі не могла, бо від її крику шуміти ліс став ще більше, тому вона через силу бігла далі. Крила розкривати і летіти низько також було неможливо тому, що поруч було багато кущів і гілок. Серед трави дівчина побачила, на її думку, досить міцну палку. Вона швидко вхопила її. Посаду чула, що хтось женеться за нею. Використання ж магії було її останнім варантом. Світло блискавки могло привабити до неї ще більше монстрів. Одного разу старезний дід-рогач розповідав їм історію про комарів, що відчувають запах магії, нападають на жертву і висмоктують із неї кров разом із солодкою для них силою.
-Ува-ува! -Чулось збоку гучне і страхітливе
".Боже, невже це лісова жаба, тоді мені й справді скоро кінець." - Думаючи так, дівчина продовжувала бігти, земля затремтіла від скоків велетенської жаби - почувся свист, Набі пригнулась, ховаючись від удару. Язик створіння пролетів мимо голови дівчини і врізався в стовбур дерева. Він був гладким, тому липкий язик прилип до нього. Краєм ока бачачи велетенське створіння, дівчина випрямилась і знову помчала.

Далі доріжка на яку вона вибігла нещодавно із трави розстроїлась. Вона побігла в середній прохід. На щастя, більше стрибків жаби не було чути. Але сили в Набі вже завершувались. Скоро вона вже не зможе бігти достатньо швидко, щоб втекти від переслідувачів. Вона міцно стискала грубу палку, і готувалась якщо що, використовувати свою силу. Якщо вже їй судилось полягти серед цього проклятого місця, то вона підпалить своєю блискавкою пару дерев і точно кулька монстрів.

Вкотре перед нею з'явилось чудовисько. До ніздрів дівчини долітав жахливий запах Стафаліна пахучого. Чорне матове тіло комахи було вкрите дрібними, чорними щетинками. Укорочені тверді надкрила покривали груди, приховуючи складену другу пару коротких крил. Монстр мав великі щелепи, а задня частина брюха загрозливо піднімалась догори, показуючи чорне велике жало. Ця штука була більшою за темно-зелених мурах. Створіння помітило Набі, відкрило пащеку і побігло на неї. Дівчина ж не довго думаючи, замахнулась палицею і впустила в неї трохи своєї магічної сили - зі всієї сили запустила. Наповнена енергією тростина пролетіла крізь комаху, утворюючи в ній невеликий отвір. Чудовисько пробігло ще пів метра і впало замертво.

"Перший пішов" - Подумала дівчина. Вона підбігла до свого кийка, хотіла його підняти, але він був весь в слизі й нутрощах Стафаліна. Тому вона знову побігла, кинувши зіпсовану зброю, по дорозі намагаючись заспокоїтись. -"Тут можуть бути інші з його роду".

Далі ліс трошки проріджувався і дівчина-метелик піднялась трошки над землею, її хоч і дрібне застосування магію, могли помітити інші створіння лісу Табутину, тому дуже добре, що літала вона навіть швидше ніж бігала.Надії на порятунок, одначе було дуже мало. Ліс шумів, все що тут жило зараз хотіло вбити Набі.

Раптом вона побачила, що щось зверху крон засвітило, дерева ставали все рідкішими. Дівчина зраділа. "-Та невже, "-мовила вона подумки, важко дихаючи від втоми. 

Виявилось, що це місяць світить крізь віття дерев. Дівчина піднялась трошки вище і почала шукати місце де б змогла вилетіти з цього жахливого лісу. Повний місяць світив так яскраво, що просто манив летіти до нього. Побачивши досить широкий просвіт Набі швидко замахала крилами й злетіла. Але коли до бажаної свободи лишалось вже так мало відстані, її тіло і крила врізались в сіті павутини павука.

-О ні!- Безпорадно приречено зашипіла дівчина.- Що за жахливе місце? Сааак!

Великий салатовий Паук із довгими ногами й чорними великими очима вже повз до неї. Через пору миттєвостей він уже був поруч і замахував жало, щоб вбити її своєю отрутою.

Набі закрила очі, несамовито закричала і перший раз за все життя пустила свою зелену блискавку через усе своє тіло і крила. Це був єдиний шанс вирватись із тенет павука.

Павутина загорілась, павук запищав від болю, а дівчина полетіла на землю із великої висоти. Блискавки, що били із її тіла полегшили її падіння. Навколо непритомної дівчини горіли трави. Вогонь від неї розходився в різні сторони лісу Табутину.