Глава 4

          Я знову посеред лісу,але тепер це е та моторошна галявина,а скоріше місце призначене для весільних гулянь.Все навколо майорить яскрвими квітами,купа людей весело сміються розпиваючи вина та шампанське. Спочатку я вирішила,що через переповненість емоціями сьогоднішнього ранку,мені сниться весільна церемонія моєї подріги,але через мить усі мої хдогадки розвіялися. Пролунала весільна музика,і стало зрозуміло, що крок за кроком, саме я наближаюсь до весільної арки,де на мене чекає,чоловік з яким я от-от маю поєднатися шлюбними вузами.З посішкою на вустах,я наближаюсь до свого обранця,і взявшись за руки ми повертаємося до реєстратора та гостей... 

      Зненацька , прекрасна картина повністю змінюється, навколо мене,замість звичних оку людей опиняється купа незрозумілих потвор,що зраділо посміхаються у наш бік.Перелякано,я намагаюсь видерти свою долоню з долоні нареченого,але натомість, відчула як моя рука була захоплена більш сильніше. Я розвернулася, щоб заперечити його діям, і закричала від жаху що мене охопив,адже преді мною стояла лише здалеку схожа з людиною, неможливо було зрозуміти, хто ж він такий.Але найголовнішим було те,що я впізнала очі,це були ті самі очі ,що преслідували мене впродовж кількох років.Ті два вогняних вуглики,що пропалювали саму душу, наганяючи непомірний жаг та обіцяючі всі найбільші спокуси світу одночасно.Не знаю чим можливо втратити свідомість уві сні,але гадаю саме це я і зробила,що врятувало мене від подальших потрясінь.І останнім ,що я почула стала далеко не обнадійлива обіцянка майбутньої зустрічі...

        Прокинувшись,я ще довго не могла втамувати подих, складалося таке відчуття ніби в мене виникла задишка, як після стометрового кросу, або ж виснажливої спортивної розминки.Заспокоївшись,я погляшула за вікно та зрозуміла,що проспала доволі тривалий час, недопита кава давно охолола,а за вікном почало сутеніти.Треба було збиратись на зустріч, але як же не хотілося кудись йти.Виникало тільки одне бажання, поскоріше повернутись до свого мегаполісу, та сховатись від усіх жахіть,якнайдалі серед кам'яних стін. Адже там,як мені завжди здавалося, я була у безпеці,і ніякі сни,або ж реальні примари минулого не могли мене дістати у так щільно вибудуваній мною фортеці.

     Що ж доведеться,деякий час поборотись із власними страхами,адже обіцянки,я виконувала завжди,навіть якщо для цього доведеться вийти на шлях війни із своїми ж дивакуватостями. Обравши легку синю сукню,та взувши свої улюблені босоніжки, я ще раз поглянула на себе в дзеркало, злегка підправивши та нанісши ледь помітний макяж. Повністю задоволена своїм образом, відправилась на заплановану зустріч, вирішивши,що усі свої пробеми та переживання залишу напотім, а сьогоднішній вечір обов'язково проведу успішно, та нарешті познайомившись з нареченим своєї подруги, вперше за кілька років, дозволю собі розважитись приємній компанії.