Глава 1

Покинувши злітну смугу,та переткнувши зону очікування я одразу помітила енерджайзера,що активно розмахуваларуками та з посмішкою на вустах бігла в мою сторону.Перечіпаючись через інших пасажирів та паралельно вибачаюсь за свою нахабність в до мене прямувала причина мого неочікуваного прильоту до України та ходяча проблема моєї юності, а по сумісництву і єдина подруга.Дивлячись на неї,непомітно для мене, на мому обличчі розтягнулась посмішка.Як же добре буловідчути,що щось хороше з мого минулого так і залишилося незмінним як і у далеких спогадах дитинства.

Підбігщи до мене та крепко обійнявши, подруга вивантажила на мене цілий потік слів:

 -Яромирочко,невже я дочекалася цього дня.Як же довго я вмовляла тебе приїхати до мене.Знаєш,я неймовірна рада тому, що моє весілля змогло змусити тебе пвернутися до нашого краю.Можливо поринувшив атмосферу своєї батьківщини ,ти все ж таки  вирішиш залишитися на батьківщині,а не гарувати на чужого батька за тисячі кілометрів.

-Я теж  неймовірно рада знову тебе зустріти Світлано.Але чи не могла б ти трішечки стримати свої емоції.Поглянь,на нас уже всі озираються.

-Ой,та нехай дивляться, до мене, нарешті, приїхала моя найкраща подруга,що мені ці зіваки.Господи,як би ти тільки-но знала,як важко в наш час знайти незаміжню,одиноку подругу,яка б аогодилася стати свідком на сийомусь весіллі.Всі мої знайомі, давно перебувають у шлюбі,або безнадійно застрягли в стосунках.Єдина надія, була на Марійку, та й та потрапила в лікарню з апендицитом.Я вже й у відчай впасти встигла.І тут,мені на думку спала неймовірна ідея,а що як спробувати, вмовити ту, хто вічно всіляко відхрещувався від всіх моїх святкувань,посилаючись на різні відмовки. Нехай це стане її весільним подарунком та подарунком за всі не відсвітковані нами дні народження.І ось ти тут.Сподіваюсь,я незавдала тобі цим ніяких клопотів? Сподіваюсь,я не завадила тобі, чи твоїм стосункам?

-Повір,це вже неважливо.А хоча,якщо чесно, то певною мірою,я навіть вдячна,що ти вирвала мене з того рутинного кола мого життя.Щодо стосунків можеш і зовсім не хвилюватися,адже їх у мне немає,як то кажуть взагалі.

-Не може цього бути? Ні,не вірю! Ти певно жартуєш?

-Та які ж тут жарти.Не знаю чи то зі мною не так щось, чи може залицяльники в мене такі були,але жодна із моїх спроб познайомитись з особою іншої статі так і не вдалася.В кращому випадку,наше знайомство тривало тиждень,після чого кожен із залицяльників дивним чином або кудтсь зникав або ж починав цуратись мене наче якоїсь прокази.

-Так то ж тобі наші парубки не траплялися.Наш хлопець якщозустріне ту саму,то вже ніколи її не відпустить.Ось як мій Борислав.Якби ти знала як довго ми були з ним знайомі, і ніколи б не подумала,що одного дня він все ж таки мене обдурить і одягне на мій палець каблучку. А взагалі -то,якщо ж з тобою така містика твориться, то я б порадила тобі до нашої місцевої провидиці навідатися,баба Явдоха у нас  дуже вміла,вона тобі все розповість.А як прокльон на тобі який чи зглаз то вмить все зніме ,ще й допоможе знайти того хто життя тобі зіпсував.

-Ой, да ну тебе, Лано!ще я до всіляких шахрайок не ходила.На дворі 21-ше століття, а тивсе зі своїми забобонами.Ходімо вже краще,он дивись вже й автівка наша підїхала.

-Ну,ну, твої,дивися як хочеш,Але баба Явдоха,то не шахрайка, вона занаєш скільком нашим допомогла. І номер її,я все ж таки у тітки своєї візьму.Як передумаєш то одразу її відвідаємо.

Ось так,закінчивши нашу розмову на дивній ноті, та зайнявши пасажирські сидіння,  і вказавши адресу прибуття ми вирушили до моєї подруги,щоб розпочати велике весільне підготування.