Глава 29.1

Не тільки пропалюю, намагаючись зробити дірки, а й розглядаю її…

Це пишнотіла вродлива жінка, якій на вигляд років від тридцяти п’яти до сорока.

Вона, як я бачила раніше, має чорне, як вороняче крило, пряме й дуже довге волосся. Воно сильно контрастує з її блідою шкірою і підкреслює великі блакитні очі, краса яких підсвічена чорними масивними стрілками.

Ніс у неї прямий і акуратний, а рот маленький, але з дуже пухкими вустами, нафарбованими червоною помадою, яка тоном збігається з її відвертою атласною сукнею.

Вбрання має глибоке декольте та дуже високий, майже до самої білизни, розріз на лівій нозі. А щодо білизни… Вона її ігнорує – це видно по грудях. Демонструє забагато.

Але загалом вона не виглядає вульгарно, як має здаватися, а навпаки – дорого й ефектно. Заворожує собою.

Від цього мої ревнощі зростають. Я починаю ще частіше дихати – мої груди швидко опускаються та підіймаються, а в голові лунають слова Воронцова, що вона бажає…

— Приємно з вами познайомитися, Яно, — лунає її голос, і вона простягає свою руку з довгими чорним нігтями квадратної форми. Усміхається. – Я Ксенія Фертинська. Знайома Юліана.

Знайома… Відколи це колишня коханка — це «знайома»? Я не втримуюся та поправляю її, вистрілюючи наступне:

— Мабуть, ви мали на увазі "колишня коханка"?

Її усмішка не згасає. Вона продовжує дивитися на мене, а Юліан – він хмуриться та одночасно здивований. Напевно, зараз гадає, звідки я знаю про це.

— Не приховую, що колись між нами була пристрасть. Але це горіло колись, а зараз все інакше, — відповідає Фертинська.

— То навіщо збрехали? – питаю.

— Не збрехала, а просто не уточнила… Також вважаю, що недоречно нареченій говорити подібне, — вона ближче до мене простягає руку.

— А говорити з чужим нареченим — це нормально? – злюся.

— Яно, — втручається Юліан, але він не продовжує, коли я до нього обертаюся, і Фертинська відповідає:

— Ми нічого такого інтимного не обговорювали… А навпаки, Юліан говорив про тебе.

Я смикаю голову до жінки, яка додає:

— Я щиро бажаю вам щастя.

— Та невже? – я питаю та вже не ігнорую її руку. Торкаюся та… Очікую, що в неї зараз буде така сама реакція, як у Воронцова, але вона ціпеніє та стає ще блідішою, аніж є.

Її очі розширюються – не видно блакитної барви. У них стоїть жах, який…

За секунду цей стан розвіюється. Ксенія знову стає «живою». Я першою забираю руку – у неї не обпечена долонь, але погляд…

Від нього мені стає холодно та ніяково. Починаю її боятися. Все ж таки переді мною очільниця клану вампірів…

Я від нервів хапаю келих, що стоїть біля нас на столику – притуляю до вуст та роблю ковток, і розумію…

Мідний смак, злегка густа…

У мене викочуються очі, бо це не вино…

Я забула, що це не день народження людини, а вампіра. Тут у келихах кров!

Мене зараз знудить.

Із гуркотом ставлю келих назад та біжу, затуляючи рот рукою.

Юліан

Думав, що відірву голову Воронцову, коли він висловив таке бажання – танцювати з Яною, яка…

Яка ще сама погодилася, але перед цим поцілувала мене, щоб заспокоїти…

Частково вийшло, але однаково з великою тривогою слідкував за їхніми танцями. Ледве стримувався, щоб не перервати їх, а далі до мене підійшла Ксенія – привітатися та запитати, хто це зі мною прийшов.

Тільки я їй сказав, що це моя наречена Яна та почув від Ксенії привітання, то… Яна прилетіла до нас. Її очі горіли яскраво-зеленою барвою та вона говорила…

Хто їй сказав, що Ксенія — моя колишня? Воронцов розпустив язика? Але для чого?

Але гірше було далі – коли Яна торкнулася Ксенії, і остання заціпеніла… Вона так ціпеніє тільки в одному випадку – коли у неї видіння про майбутнє, а коли вийшла з цього стану…

Її обличчя нічого доброго не показувало. Видіння дало їй погані емоції, які вона після таких нападів декілька хвилин відчуває. А далі ще Яна – забула, що в келихах кров – зробила ковток. Уже біжить…

Я дивлюся їй вслід, а далі на Фертинську, яка ще в негативі від побаченого, але не питаю, що вона побачила – біжу за Яною. Не маю права залишати її наодинці.

За хвилину стою біля дівчини – ми у туалеті. Вона стоїть біля раковини, промиває рота, гучно кашляє…

Далі її вивертає... Промиває рота…

Лише коли перестає це робити, а тільки руки під водою тримає, то я питаю:

— Яно, що це було?

— Не вино, — закручує воду та руками спирається об раковину. Важко дихає.

— Я це зрозумів… Я про інше. Звідки ти дізналася, що я мав колись стосунки з Фертинською? І чому так розізлилася?

— Воронцов сказав, — обертається до мене, а її очі вже звичного кольору. Нема тієї неприродної яскравості. – Ще повідомив, що…