Глава 10.1

Його відповідь — заспокійливе року! Більше ніяк не прокоментувати!

Я перші миті стою, як вкопана, а далі йду та важко гепаюся на ліжко. Схиляю голову, яка вже не болить, зариваю руки у волосся та просто…

Стільки місяців старанно працювала, жертвувала своїм сном, вільним часом, і задля чого? Задля того, щоб зараз сидіти в глибокій дупі?

Я, коли це все робила, думала, що все буде абсолютно навпаки.

Шкода, що не можна якось повернути час назад, аби…

Не можна. Треба якось жити з цією новою реальністю, яка є зараз.

Зараз…

Я відпускаю своє волосся та смикаю руку до своєї сумочки. Виймаю телефон та шукаю серед контактів Галину…

Якщо вона причетна до цього…

Ну я не вірю в це. Вона дуже добра та світла людина. За моєї пам’яті Галя ніколи нікому нічого поганого не зробила.

До того ж, до смерті, любить тварин. Коли ми вчилися в університеті, то вона часто підзаробляла вигулом собак. Могла одразу  п’ять взяти, і всі вони її завжди слухалися…

Навіть одного разу з надвору в гуртожиток, в якому жила, принесла цуценя, яке замерзало біля смітників, та ховала його від усіх понад місяць, але одного разу правда вилізла.

Зубчик (так вона його назвала) вибіг на коридор, яким саме  йшла комендантка…

Галю тоді ледь із гуртожитку не виперли за це, бо домашні тварини були заборонені.

Тоді вона мені привезла цуценя, бо не могла ж на вулицю викинути, а далі він поїхав у село до моєї бабусі, яка вже його сусідці віддала, бо в неї саме старий собака вмер. Нині там живе…

Та навіть самі тварини до Галі завжди тягнулися. Мене дивувало, що безпритульні пси, які зазвичай є агресивними, могли підбігти до неї, але не щоб вкусити, а навпаки — грайливо потертися об ногу, а вона їх могла, не боячись нічого, погладити, а якщо мала щось їстівне – давала поїсти.

Не можуть же тварини тягнутися до поганої людини…

Тому…

Я відмовляюся вірити, що вона могла мене так підставити, аби влаштувати зі свого боку Сокальському проблеми з тим Воронцовим…

Але брудні гроші…

Якщо їй заплатили за це до біса багато — все можливо. Галя ж не має власного житла. Вона винаймає квартиру, і не раз говорила, що мріє її купити. Тому все можливо…

Утім!

Я б ніколи не продала друзів за гроші! Ніколи! Це низько!

Але поки, попри моє дике бажання вибілити її, всі стрілки показують на неї…

Уже думаю, що, можливо, вона й спеціально потягнула мене в клуб розважитися, аби потім тим вампірам було простіше мене схопити… А щоб не так очевидно було, то ще й Ілону покликала, яка без опору погодилася з нами піти.

Я злісно натискаю на зелену слухавку та притуляю смартфон до вуха, аби почути голос Галі, але…

Мені повідомляють, що абонент поза межами досяжності.

І на що інакше я могла сподіватися? Звісно, що вона поза межами…

Отже, все точно вказує на неї.

Я злюся. Стискаю телефон так сильно, що він тріщить, як сухі дрова в грубці.

Відкриваю соціальні мережі, аби написати їй, що вона негідниця і що таке не роблять із друзями! Не продають їх за брудні гроші!

Одразу вилітає фото Галі з клубу разом із Ілоною, а внизу ще підпис красується: «Не вистачає до нашої компанії ще однієї рудої лисиці». До слів ще приліплена купа смайликів зі сердечками.

Я скриплю зубами. Не вистачає…

Це сарказм з її боку? Чи що?

Бачу, що ще сторіс виклала. Тицяю на них, ледь не розбиваючи скло екрана.

Галя пускається берега — танцює з якимось молодиком доволі відверті танці, п’є коктейлі, паралельно щось верещить, але музика така гучна, що жодного слова не розібрати. Зовсім.

Тицяю далі…

Клуб, танці, коктейлі, а на останньому – Галя вже цілується з тим хлопцем на фоні блимання зали клубу.

Закриваю її сторіс та переходжу в повідомлення…

У голові цілий монолог на п’ять сторінок сидить із такими епічними порівняннями, але натомість пишу одне слово, яке тільки з другого разу  настрочила правильно: «зрадниця».

На більше мене не вистачає. Я виходжу з листування і…

Бачу, що в «онлайн» сидить Ілона. Я відкриваю листування з нею та питаю:

— Галя з тобою?

Ілона не бариться з відповіддю:

— Ні. Пів години тому поїхала з якимось хлопцем втамовувати свої тваринні бажання.

Якось грубо звучить відповідь, а я…

Називається, підставила мене, а сама поїхала… Зараз хочу висловитися нецензурно, що доведеться цензор ставити, але не можу стримати свої думки!

Ніяк!

***** ***** ***** ****, *** ******* **** ** *****, * **** **** **** ***** *******, ** ******** ******* ** ****** ******** ******! ****** ***** !!!