5-2

Він завмер на мить, в сірих очах щось спалахнуло. Таке рідне, таке близьке! Ніби ми й не розлучалися на ці жахливі місяці.

А потім обличчя раптом змінилося.

– Тому що я мерзотник? – відгукнувся, чи то питаючи, чи то стверджуючи.

Прикусивши губу, я відвернулася. Чудова протверезлива відповідь.

– У підсумку я вчинив правильно? – тихо промовив він, спробувавши накрити мою руку своєю.

Але я забрала її, гнівно блиснувши на нього очима.

– Ти ж змогла полюбити герцога, – додав.

Це ти полюбив іншу, хотілося мені закричати! Але я лише промовчала, стримуючи неслухняні сльози.

– Ти вчинив правильно, – відгукнулася. – Коли ти повернеш мене нареченому?

– Коли вирішу одне питання.

Я здійняла голову, бажаючи домогтися пояснень, але в цю мить прибігло дівчисько з тарілками. Нагадуючи, що тут, напевно, не найкраще місце для подібних розмов.

Їли ми в тиші, так само мовчки Ашран залишив на столі кілька монет.

– Не намагайся більше втекти, Міріель, – промовив, коли ми вийшли на вулицю.

– Звідки ти дізнався, де мене шукати? – запізніло здивувалася я.

І справді, я ж просто бродила вулицями!

Він поглянув з таким дивним виразом, що серце знову обпалило вогняною хвилею. Так захотілося почути щось на кшталт «я завжди тебе знайду».

Але він лише промовчав, показуючи, що не буде відповідати.

Я хотіла була розпитати про ту дивну чоловічу постать, навіть спробувала підібрати слова. Але так і не змогла. Кажуть, є люди, які бачать привидів, але я до них ніколи не належала!

А раптом це якийсь магічний вплив? А раптом це батьки намагаються мене знайти? Кажуть, особливо сильні маги можуть переносити свою проекцію.

Та взагалі багато чого кажуть.

Колись я могла розповісти Ашранові все. Але не тепер. На жаль.

Тіні почали подовжуватися, десь грала музика – не зовсім складно і в такт, але чистий голос так красиво заспівував, що можна було слухати без кінця. Та тільки після їжі мене непереборно почало хилити в сон, ніби одразу навалилася вся втома.

Як дісталися додому, я пам'ятаю тьмяно. Ноги запліталися, здалося, Ашран теж похитується, але може, це мене вже почало гойдати.

Ванни в будинку не було, навіть туалет стояв окремо в саду. Тому, скинувши тільки куртку і штани, я забралася в ліжко, подумки подякувавши господареві. І моментально відключилася.

Снився мені Ашран. Давно вже я не бачила таких снів, хоча раніше, після його від'їзду, вони переслідували мене постійно.

У снах він часто казав, що кохає мене, і обіцяв повернутися. Але сьогодні так палко цілував, так гаряче торкався, що, здається, я прокинулася в не меншому жару, ніж залишила його вчора! Сіла, метикуючи, де перебуваю.

За вікном стояла пізня, густа ніч, найтемніша передсвітанкова година.

Оглянувши спальню, я одягла штани і прислухалася.

Звідкись долинали приглушені голоси, Ашран розмовляв з іншим чоловіком, але слів було не розібрати.

Обережно, намагаючись не шуміти і не скрипіти половицями, я наблизилася до дверей, прочинила їх.

У вітальні нікого не було, голоси долинали з кухні, на підлогу падала смужка світла.

– ... потрібно поквапитися... – наполягав незнайомий голос.

Крокуючи так само тихо, босоніж, я попрямувала туди, як погляд зачепився за куртку Ашрана, кинуту на підлокітник дивана.

Трохи повагавшись, я звернула до нього. Взяла її і почала досліджувати кишені, раз у раз поглядаючи на двері кухні.

Чоловіки продовжували розмовляти, не помітивши мене.

У кишенях знайшлася гаманець, кілька монет і дрібних купюр, і ще тонкий папір у внутрішній.

Обережно діставши, я розгорнула її. І завмерла.

Вирізка з газети.

Дивна якась газета, ніби брудна, неякісна. Кьорк колись казав, що контрабандисти і всілякі головорізи видають свої газети, де обмінюються інформацією.

Замовленнями, наприклад. На один з яких я, судячи з усього, зараз і дивилася.

Частина слів була мені незнайома – якийсь жаргон. Але своє зображення я впізнала одразу. Саме його ми відправляли в усі газети – звичайні, звісно, – повідомляючи про заручини леді Міріель Арванті з герцогом Кьорком Сільвендаром.

Так, глибоко в душі я хотіла, щоб ці замітки побачив Ашран! І пошкодував, що втратив мене.

Але навіть подумати не могла, що потраплю в підпільні газетки нижчих становищ!

Незважаючи на незнайомі слова, загальна інформація була зрозуміла. Хтось замовив моє вбивство. І давав за нього винагороду.

Чималу таку винагороду в десять тисяч аврій! Ще й додавався весь розклад весільної церемонії і де найлегше мене дістати. Між іншим, герцогського маєтку і тієї кімнати, куди з'явився Ашран, тут не було – це вже він від себе проявив ініціативу. Занадто добре знав мій будинок.

Судячи з дати, замовлення з'явилося рівно за день до церемонії.

Що ж це виходить...

Ашран везе мене до замовника? Продати за десять тисяч аврій?!

А дружок ще й покваплює.