Розділ дев'ятий

Міла загорнулася в ковдру. Їй слід було залишити Андрія на балконі. Тоді вона спала б у теплій постелі, а не на незручному дивані. Міла постаралася влаштуватися зручніше. Цей диван виявився справжнім прокрустовим ложем.

Вона подивилася на годинник. На циферблаті з'явилися цифри: шоста тридцять п'ять ранку. Міла перевела погляд на стелю. Залишилася лише одна ніч. Поки що з нею все гаразд. Це жахіття скоро закінчиться. Вона знайде, як можна уникнути Андрія Когана вдень, а вночі вона думатиме про Ростислава та про їхнє весілля. І вона молитиметься.

Міла почула, як Андрій заворушився у сусідній кімнаті.

Вона натягла простирадло на голову. Її зовсім не надихала перспектива розмовляти з ним про щось, і менш за все – про свою невдалу спробу помститися. Шкода, що вона провалилася: Андрій заслуговував на те, щоб провести ніч на холоді.

Міла відкинула простирадло. Проблема в тому, що вона надто жалісна. Їй варто було б помститися йому. Але бачити, як він тремтить від холоду, виявилося надто  жорстоким випробуванням для неї.

Вона почула, як кроки Андрія завмерли біля дверей. Міла відчувала, що він дивиться на неї. Її кинуло в жар, серце забилося, і вона насилу змусила себе дихати повільно і спокійно. Її повіки не поворухнулися.

У дитинстві вона часто вдавала сплячу, але тоді все було інакше. Зараз вона намагалася не посміхнутися, щоб не порушити ілюзію сну. Вона ще не готова до нової битви з Андрієм.

Він відійшов від дверей, і вона почула шум води, що полилася у ванній. Міла уявила, як він стоїть там у всій красі своєї безсоромної оголеності.

Вона підхопилася з дивана.

Ось її шанс. Вона має одягнутися. Зараз, поки він приймає душ, а не чекати, доки він увірветься до неї в кімнату і виявить, що вона напівроздягнена.

Міла підійшла до комода, що стояв біля його ліжка. Постільна білизна зім'ята, і вона, не втримавшись, поглянула на подушку, що зберегла відбиток його голови. Друга подушка, зім'ята й безформна, виглядала так, ніби Андрій використовував її як боксерську грушу.

Шум води у ванній вщух. Міла насилу змусила себе зрушити з місця. Їй не хотілося, щоб бездонні темні очі знову розглядали її, як вночі на балконі. Від його погляду вона відчувала себе голою та вразливою.

У рекордно короткий час Міла натягла джинси та в'язану кофту.

Двері ванної відчинилися, і Андрій вийшов. Кремова трикотажна сорочка з короткими рукавами обтягувала його груди, блакитні джинси підкреслювали довгі ноги. Вологе волосся зачісане назад, обличчя гладенько поголене. Він обвів кімнату напружено-уважним поглядом.

Тіло Міли відгукнулося негайно. Кожен нерв затремтів від бажання, яке, як вона знала, не буде задоволено. Хай там як, але їхня близькість не повториться.

Міла вхопилася за рятівну думку: якщо вона постійно думатиме про Ростислава, їй вдасться бути напоготові і зберегти присутність духу.

– Ви вже встали, – м'яко пролунав глибокий голос Андрія.

– Боже, як чоловіки люблять наголошувати на очевидному! – випалила Міла. Вона притиснула до себе покривало і подушку, ніби намагалася таким чином захиститись від нього.

Він підняв брови.

– І вам теж доброго ранку!

– Воно було б добрим без вашої присутності. – Міла пройшла повз нього й жбурнула  свою постіль на ліжко. За жодні скарби світу вона не буде з ним вихована та люб'язна! Слабкість, яку вона виявила минулої ночі, більш не повториться. Він насправді заслуговував на те, щоб хапати дрижака на балконі цілісіньку ніч!

– Які ми суворі! Погано спалося?

У його голосі лунало неприховане глузування. Міла примружила очі. Декілька добірних, але не зовсім цензурних виразів прийшло їй в голову...

Стук у двері змусив її здригнутися.

– Сніданок. – Андрій попрямував до дверей і відчинив їх, кинувши на Мілу хитрого погляда.

Вона стиснула зуби. Він страшенно самовпевнений, набридливий і, що особливо неприємно – дуууже гарний…

Увійшов стюард, несучи тацю, заставлену кондитерськими виробами та фруктами.

– Добрий ранок. Сподіваюся, ви добре провели ніч.

Коли він ніс тацю до спеціального столика, Міла вдихнула солодкий аромат круасанів і булочок з горіхами та родзинками.

– Більш-менш. – Вона кинула на Андрія погляд, в який спробувала вкласти якнайбільше гніву, сподіваючись, що він зрозуміє її думку. Можливо, їй слід нагадати йому, як повинні поводитися джентльмени!

Стюард усміхнувся, не помічаючи напруженості між Мілою та Андрієм, і приніс ще одну тацю з коридору.

Дивлячись на чашки, блюдця та молочник, Міла потяглася до таці. Аромати були дійсно спокусливі.

– Кава...

– Так, пані.

Міла не стала чекати, поки таця опиниться на столі. Вона схопила порожню чашку. Кава – ось що їй потрібно, щоб впорядкувати думки! І досить думати про Андрія.

– Смачного! – привітно промовив стюард і попрямував до виходу.

– Дякую вам, — заспівала Міла, коли він зачиняв за собою двері. Вона наповнила чашку густою темною кавою, вдихаючи її насичений аромат. Молоко. Цукор. Вона піднесла чашку до губ і помітила, що Андрій, притулившись до дверей, приклав палець до губ, намагаючись приховати посмішку. – Що таке?

– Нічого. Просто приємно бачити ваш ентузіазм. Навіть якщо він викликаний філіжанкою кави.

– Філіжанкою кави? – Міла зробила ковток. Надзвичайно. – Прикусить свого язика! – Але вона не змогла стримати посмішки. Звична ранкова кава зробила свою справу: вона допомогла їй відчути, що життя триває навіть після того, як вона згрішила з Андрієм Коганом.

Він розсміявся. Міла підняла брови і нагородила його зневажливим поглядом. Їй не сподобалося, що Андрій сміється з неї.

Несподівано він зробив кілька кроків до неї.

– Ви не хочете налити й мені кави?

Серце Міли прискорено забилося. Вона не зводила очей з чашки. Він хоче кави!

– Я вважаю, що ви її не заслуговуєте.

Андрій сів, і диван здався їй ще коротшим, ніж вночі.