Розділ шостий

Увечері ресторан «Ройял» виглядав зовсім інакше. Білі скатертини замінили темно-червоними, освітлення стало ще м'якшим, а в центрі кожного столу красувався букетик гвоздик.

Міла була непохитна у своєму прагненні триматися з Андрієм холодно. Вона без вагань вирішила не пити і не піддаватися його небезпечним чарам. Їй, мабуть, доведеться застрягти тут ще на три дні. Але нехай не вважає, що перебування на кораблі їй подобається.

Вони обійшли кілька столиків і зупинилися. Міла заціпеніла. За столом, біля якого вони зупинились, сиділа жінка у компанії двох чоловіків. Один з них був дуже огрядний та кремезний, інший – тонкий і високий, в окулярах, які дуже невпевнено трималися на самому кінчику його носа. Але жінка... жінка виявилася тією самою темноволосою красунею.

Міла схрестила руки на груди.

Отже, справа не в тім, що Андрій віддав перевагу їй, Мілі. Він полює на них обох!

Жінка підвела очі.

– Нарешті! Я вже почала думати, що ти заблукав. – Вона підморгнула чоловікам, які сиділи поряд з нею. – Або щось тебе затримало…

Натяк змусив Мілу почервоніти.

Андрій нахилився і поцілував жінку в щоку. У Міли стислося серце. Які ж в них стосунки?

Андрій кашлянув.

– Мені хотілося б, щоб ви познайомилися з Мілою. Це Карп, Діна та Дмитро.

Усі погляди були спрямовани на Мілу. Ніколи в житті вона не мала такого сильного бажання втекти. На чорнявій красуні була приголомшлива червона сукня без лямок, що вигідно підкреслювала її принади, які явно були об'єктом уваги всіх чоловіків, що сиділи за столом. Міла змусила себе посміхнутися.

– Приємно познайомитися. Вибачте, що нав'язую вам свою присутність.

– Не кажіть дурниць! – жінка жестом вказала на вільні місця. – Сідайте та розслабтеся! Ми не кусаємося, хоча Андрій, мабуть, запевнив вас у протилежному.

Мілі так і хотілося заявити, що Андрій взагалі нічого не розповів їй, але, подумавши, вона вирішила промовчати.

– Вибачте. Але боюся, що я не розчула ваше ім'я.

– Діна! – вона струснула головою, і грива чорного волосся розсипалася по її плечах. – Насправді я Діана, і хоча це різні імена, але всім ліньки вимовляти моє справжнє ім’я, а мені все одно...

Міла вимушено посміхнулася. Андрій відсунув для неї стілець, і вона сіла.

На його обличчі з'явилася посмішка.

Пульс Міли почастішав. Вона не зводила з Андрія уважних очей.

– Розкажіть нам про себе, – попросила Діна.

Міла побачила на красивому обличчі Діни, у темних очах із мерехтливими золотистими іскорками, у всій її поведінці відверту зацікавленість.

– Про що розповідати? – Міла знизала плечима. – Краще давайте я послухаю про вас. Хто ви? Навіщо ви тут?

З запотілого графіна, який стояв на столі, Андрій налив в келих Міли крижану колу і наповнив інші келихи. Її бентежило, як він поглядав на неї, і що їхні погляди постійно зустрічалися.

– Ми – команда, і ми тут для того, щоб виконати роботу. – Діна пригубила червоне вино.

Міла глянула на Андрія. Судячи з його зовнішності, постави, гострого оцінюючого погляду, в нього, мабуть, якась адміністративна робота...

– Але все це – жахливо нудно! – продовжувала Діна. – Я просто хочу знати, де Андрю вдалося познайомитись з вами. Ви знали про круїз і придбали квиток, щоб бути поряд зі своїм молодим коханим? Або ж...

– Я думаю, що нам не слід пхати носа в чужі справи, – у спокійному голосі Андрія відчувалася сталева нотка.

– Ну, чого ти! – Вигукнула Діна. – Розкажи мені пікантну новину!

Міла все ж мала рацію – у Діни з Андрієм справді зв'язок! Вона впіймала холодний застережливий погляд Андрія, кинутий на неї з-під примружених повік. Хотілося б їй знати, що в нього на думці. Її життя стало б легшим, якби вона мала хоч якесь уявлення про те, що відбувається між нею і Андрієм та між Андрієм і Діною. Його красномовний застерігаючий погляд був зрозумілий для ней: не кажи!

Андрій хоче, щоб вона мовчала? Ну і ну! Вона не дозволить командувати собою! Чорт забирай! Якщо їй захочеться відповісти Діні, вона так і зробить, і нехай Андрій котиться під три чорти!

– Ні, насправді я взагалі не збиралася вирушати в цей круїз.

– Овва! Ти зробив їй сюрприз? Як романтично! Ну, чи не романтик?! – Діна кинула погляд на чоловіків, які сиділи поруч, і, судячи з усього, зовсім розгубилися від її ентузіазму.

Дійсно, він зробив їй сюрприз. Але ніхто з присутніх навіть не уявляв, який саме. Господи, якби Діна тільки знала, що сталося між ними минулої ночі!

Андрій звернувся до всіх:

– Ви вже зробили замовлення?

Чоловіки замотали головами: “Ні”. Діна, ігноруючи питання, пильно дивилася на Мілу.

Міла зіщулилася. Діна, схоже, намагається зрозуміти, що вона думає і хто вона така.

Андрій підняв руку і покликав офіціанта.

Міла вивчала меню, розмірковуючи не про вибір страв, а про те, що відбувається між Андрієм та Діною. Для чого, заради всього святого, йому йти на ризик і зав'язувати інтрижку з нею, а не з Діною, з якою він може мати близькість в будь-який зручний для нього час?

З закусок Міла віддала перевагу картоплі зі сметаною, а як основну страву обрала смажену мерлузу з овочевим гарніром. Роблячи замовлення, Міла говорила холодно і спокійно, хоча насправді не почувала себе ані спокійною, ані холодною.

Діна віддала стюарду меню.

– Отже, чим ви займаєтесь? – підперши долонею підборіддя, Діна кинула на Мілу зацікавлений погляд.

– Я консультант з тайм-менеджменту. – Міла показала на свій годинник.

Карп взяв келих і підніс його до губ. Змія, витатуйована на руці, загрозливо заворушилася. Сорочка з короткими рукавами не могла приховати цей незвичайний витвір мистецтва.

– Ми, до речі, могли б використати ваші професійні знання. Правда, Андрій?

Він погладжував пальцями ніжку келиха, не зводячи очей з Міли.

– Можливо...

Міла відвернулася, не бажаючи зустрічатись з ним поглядом. Це турбує її, діє на нерви та заважає зосередитися.