Глава 12. Плани темної лисиці

Валеріан насупився від звістки. Розписаний каліграфічним почерком лист лежав на столі, й Король Ілюзій час від часу дивився на нього. Даріан грався з маленьким ножиком в руках, перекидував його з долоні на долоню, вчився робити усілякі фокуси. Моріан же міряв кроками кімнату.

Скоро Алерідан — перше з високих свят року. Вампіри святкують народження найпершого з них — Ларіана Великого. Саме від цього проклятого розрослася раса, що оспівана у людських готичних баладах та описана у книгах. Валеріан знав: більшість історій того кохання — реальність. Чиєсь минуле, котре спостерігав митець, як і скульптура жінки у кутку кімнати — єдиної прикраси тут. Ні картин, ні дорогих тканин на вікнах, лиш суворий аскетизм покоїв Короля Крові. Валеріан вічно почувався у володіннях другого брата незатишно, хоча й підозрював його у всіх змовах світу. Не додавали довіри масивні композиції зі зброї: піди розбери, де можна витягнути щось підходяще, щоб втихомирити супротивника навіки. Вампір, як той, хто керує ілюзіями, прекрасно розумів: союз трьох королів заледве тримається.

Святкування перенесли до володінь Моріана. На прикордонну територію і союзників не доведеться пускати далі у глиб кланових володінь.

— Елла, — фиркнув Король Ночі, — стільки в її існуванні розбіжностей…

— Думаєш, Беата справді та наречена, яка зможе здійняти прокляття? — спитав Валеріан і підійшов до вікна.

Землю окутали сутінки, вкриваючи темним покривалом химерні володіння Короля Крові. Валеріану тут душно. З кожною годиною в голові з’являлося бажання скористатися таємним порталом і повернутися до себе. Давні люди казали: «Своя рубашка ближче до тіла». Валеріан приміряв це до замкових володінь. Вдома завжди краще.

— Вкотре кажу: самі грайтеся зі своєю адепткою вампірського культу, — пробуркотів Даріан й кинув бавитися ножиком. — Вона за вічне життя й красу вам душу продасть.

На якісь декілька довгих митей в кімнаті запала тиша. Не тішила й інформація, яку здобували їхні слуги; вона перевертала світогляд вампіра з ніг на голову. Вчергове плани змінюються, а королі суперечать самі собі. Три місяці смутку виявилися ще й часом важких роздумів. Десь на заході, ворожий клан збирав кращих воїнів, щоб забрати землі, які ті вважають по праву своїми. Сам же Король Ілюзій прекрасно знав: якби не смерть Еріс — горіти всім вампірам у вогні. Тоді б ніхто не вижив.

«Отак візьмеш на себе всю біду, а потім проти тебе й військом підуть», — міркував він, торкаючись мармурової статуї. Дівчина тримала в руках глечик й дивилася на протилежну стіну.

Він скрізь вбачав Еллу. Павук настільки заплутався у павутині інтриг, що ледь тямив себе. Все не давала йому перша наречена спокою, хоч обрав він другу. Щось все-таки сховалося від його уваги, і Майстер Ілюзій то нутром відчував, хоч ніяк не міг загадку розгадати.

— Ще й Еріан доєднається до святкування Алерідану, — промовив Моріан і важко зітхнув.

— Він — наш сусід, — буркнув Валеріан, склавши руки за спиною. — Знаю: він притягує до себе пригоди, але ж ми покажемо йому тільки Беату.

— Про Еллу я заборонив говорити, — вставив своїх дорогоцінних п’ять монет Король Ілюзій, — вона тільки наша таємниця. Все одно скоро її забудуть…

Даріан глянув на нього так, наче збирався зробити вампіра черговою мішенню для метання свого ножика.

— Тільки не кажи, що ти вирішив позбавитися першої нареченої, — проскрипів він, як старе дерево в непогоду. — Валески вже досить з її витівками, ще й ти дурнем зробився.

Майстер Крові витягнувся струною, став напроти й брата: піди й розбери, що в його голові. Вбити не вб’є, але забезпечити неприємну регенерацію запросто зможе. Валеріан важко зітхнув.

— Вона така ж наша наречена, як і друга

Даріан пирхнув.

— Сам поселив її у сарай й здихатися хотів, а нині кажеш про справедливість? — блондин глянув на Короля Ночі. — А чи не здається тобі, законнику, що наш ілюзіоніст від нас щось приховує?

Валеріану аж руки свербіли — так хотілося роздерти горлянку Даріана. Другий король ставав нестерпнішим з кожним днем, варто йому тільки заїкнутися про Еллу.

— Ви двоє собі Беату забрали, — прошипів Даріан й підійняв лист зі столу, — я обрав Еллу, от і грайтеся зі своєю забавкою, а мою не чіпайте.

— Ти знову прив’язуєшся до смертних, — буркнув Моріан і сів на крісло, — знову винищиш чиїсь землі, бо фігура, на яку поставив, загинула?

Погляд, яким нагородив їх Майстер Крові, міг з легкістю спалити якесь містечко біля кордону.

— Вас то турбувати не повинно, та й чи то не на користь? Думаю, пора нам готуватися до нападу після Алерідану. Нутром відчуваю: ріки аж почервоніють від вампірської крові.

***

Елла знала, що сьогодні те дивне вампірське свято. Ба їй розповіла. Служниця визнала і те, що королі йдуть на святкування й беруть з собою Беату.

Нині ж Роньє сиділа біля вікна, вдивляючись в небесну блакить.

«Про вас всім наказали говорити, наче ви згинули», — досі лунали у пам’яті слова.

Досі вони не давали спокою. Елла навіть тоді не стала виправляти її, настільки її вразила новина. Виходить, Даріан мав рацію. Валеріан з Моріаном просто відсунули її на задній план, бо з якоїсь там причини вирішили, що Беата краща. У ті миті їй бажалося зазирнути в очі того, хто приніс вампірам таку звістку. Зазирнути й розсміятися прямісінько в обличчя.