Розділ 40.

— Що це за книга? Звідки вона в тебе? — вражено запитала я, не відриваючи очей від дивовижного видовища.

— Це книга пророцтв, а точніше її копія. Триглав подарував її мені після нашого останнього візиту до нього. 

— Навіщо?

Троян ледве помітно повів плечем.

— Мабуть, щоб попередити.

Я дивилася, як літери зависли у повітрі прямо перед нашими очима утворивши новий текст пророцтва.

Якщо чесно, я гадки не мала, як на нього реагувати, та чомусь мені здалося, що надто тішитися не варто.

Пророцтво обірвалося на моменті мого порятунку Трояном, але далі... Далі нічого не з'явилося, і я не знала, добре це чи погано.

А ще мене лякав сам текст. 

— Що означають ці слова: "темне серце тепер він зі Світлом зв'язав — і початок життя в смертне тіло поклав..."? — запитала я, сівши в ліжку й спершись на його узголів'я?

Троян замислено дивився на літери, ніби зважуючи свої наступні слова, а тоді зрештою сказав:

— Ці слова можуть означати будь-що. Насправді всі пророцтва мають одну кепську особливість — зазвичай важко зрозуміти, про що конткретно в них йдеться, аж поки вони не здійсняться. Я сам не розумію цей момент про "початок життя". Це може означати, що можливо, віддавши тобі частину своєї сили, я передав тобі безсмертя. А позаяк ти мало не померла, це може бути й не так. Через те, що зв'язок богів та людей практично не досліджений, ніхто окрім Верховних не може дати правдиві відповіді, щодо пророцтв. Та я б не довіряв навіть їм, Яро. Особливо їм, — наголосив Троян.

Я вже зрозуміла, якими підступними були Верховні, якщо вони так легко вбили його кохану. Та мене лякало інше.

— Якщо пророцтво змінилося, то що ж далі?  І чому серце "зачароване"? — тихо запитала. — Це щось означає, чи боги просто хочуть нас заплутати? — припустила я, відчувши в грудях емоцію, подібну до ненависті.

Троян зітхнув, а тоді поглянув на мене з такою ніжністю й теплом, що моє серце підстрибнуло.

— Як я вже казав, пророцтва тлумачаться по-різному. Твоє серце справді певним чином зачароване, як і твоя свідомість, чи то пак, душа. Це означає, що ти не можеш пам'ятати свого попереднього життя та подій, які переживала колись. І від цього мені так збіса прикро, що хочеться лютувати. Я не можу прямо відповісти на деякі твої запитання, і це дійсно мене вбиває. 

— Це яких таких подій з попереднього життя я не пам'ятаю? Ти зараз маєш на увазі моє життя до того, як я потрапила на твої Землі?

Троян втупився в мене важким поглядом, а тоді заперечно похитав головою.

— Ні? — перепитала.

— Ні, — відповів зітхнувши.

— Я не розумію, — пробурмотіла, поглянувши у вічі Трояну, які дивно замерехтіли.

— Поглянь сюди, — промовив чоловік і знову змахнув рукою у напрямку книги, змусивши сяючі літери повиснути у повітрі. 

Бог Троян, Темний князь — вигнанець небес.

Правду Ярі відкриє про одне із чудес.

Він розкаже про душу, яку прив'язав,

Щоб кохання його більш ніхто не забрав.

Серце коханої зцілене знов,

Застугонить і відчує любов.

Первісну, одвічну, що їй смерть не страшна —

Бо крізь віки не вмирає вона.

Помирає лиш тіло, кістки пилом стають.

Але душі — безсмертні, вони вічно живуть.

Поміж зорями високо сяють вони,

Аж поки діждуться своєї пори.

Навіть Верховні не можуть їх вбити.

Лише смертне тіло здатні змінити.

Троян дочекався свого кохання.

Сім століть був один і прийняв покарання.

Він не вірив в пророцтво, й істинну пару.

Аж поки у лісі не знайшов свою Яру (Ару).

Кохану Трояну боги повернули,

Але і про плату за це не забули.

У храмі Триглава на неї чекають,

Без князя, одну бачити вимагають.

Моє серце застугоніло з новою силою і з нечуваною раніше тривогою. 

Я перевела розгублений і водночас шокований погляд на Трояна й побачила, як чоловік міцно стиснув вуста. Кілька разів кліпнувши й намагаючись осягнути все, що щойно дізналася, я судомно вдихнула й вчепилася руками в ковдру. 

— Тепер ти розумієш? — запитав чоловік, з тривогою зазираючи в мої розширені очі.

Спочатку я негативно похитала головою, вражена, але за мить я кивнула.

Я розуміла, але все ще не могла повірити. Не могла осягнути...

Ця правда про душі надто приголомшувала, та все ж, тепер я починала усвідомлювати все зовсім по-іншому.