Розділ 31.

Грім рухався повільно. Здавалося, що кінь повністю злився з темрявою, і лише його срібляста грива виблискувала м’яким місячним сяйвом — ніби частинка ночі ожила і несла нас уперед. Повітря навколо нас здавалося холодним, а з неба сипалися колючі сніжинки.

Я сиділа перед Трояном, міцно тримаючись за гриву коня. Руки чоловіка, обвиті навколо моєї талії, давали відчуття такої надійності, що боятися було безглуздо. Його долоні були теплі — занадто теплі, як для ночі, — і кожен дотик  нагадував про те, ким він тепер став для мене.

Моїм чоловіком. Захисником.

Можливо, коханим?

Я не знала цього напевно, але моє серце... Воно точно знало більше за мене. І воно тягнулося до цього чоловіка, воно пульсувало з такою силою, наче билося за двох.

— Ми вже близько? — тихо запитала я, вдивляючись уперед, де темрява ставала густішою, ніби обережно приховувала шлях.

— В нас ще є трохи часу, — якось дивно відповів Троян, нахиляючись так, що його подих торкався моєї шиї. 

Це була не зовсім та відповідь, яку я очікувала, і, деякий час ми знову їхали в тиші. Аж поки з мого язика не зірвалося нове запитання:

— Як я пройду через портал, якщо він пропускає лише торговців? 

Рука Трояна притиснула мене ще ближче до нього, а тоді чоловік важко видихнув мені в шию.

— Портал пропускає не лише торговців, — тихо промовив він безбарвним голосом. — Я також можу пройти через нього, але, як ти вже знаєш, це порушить мою клятву, тож я не маю права ним користуватися. А ти, як моя дружина — рівна мені у всьому, тепер можеш вільно пересуватися між Землями. 

Ого...

— То наше одруження дійсно було необхідним, авжеж? 

Усвідомлення цього викликало якийсь гіркий присмак у роті. Так смакувало розчарування. І через клятий зв'язок, Троян швидко його відчув. Він одразу напружився, і тепер була моя черга копирсатися в  його емоціях. Груди стиснуло від болю й страху, які линули від мого чоловіка, і я судомно вдихнула холодне повітря.

— Я ж казав раніше, що одруження дасть тобі ряд переваг, — зітхнув князь з важкістю, яку я відчула в своєму животі. — Але я не хочу, щоб ти думала, наче ми пов'язали наші долі лише через якусь там необхідність. Принаймні з мого боку це точно не так.

— Що це означає?

— Яро... — видихнув чоловік і його гарячий подих торкнувся моєї шкіри. Це було дивно...бо раніше, до нашого шлюбу, від нього завжди віяло холодом. 

— Якщо ти не помітила, то зараз я навмисно розтягую час. Ми могли б запросто явитися до порталу і швидко попрощатися, але... Але я егоїстично хочу ще трохи часу для нас. 

Моє серце пропустило удар від його слів, а на кінчику язика з'явився приємний, солодкавий присмак. 

Я відчула, як Троян нахилився і його вуста ковзнули моїм волоссям, а долоні міцніше зімкнулися на талії.

— Перед тим, як ми явимось, — тихо мовив чоловік, викликаючи своїм низьким голосом дивний трепет в грудях, — я хочу, щоб ти знала...

Моє серце почало так сильно битися, що перехопило подих.

— Знала, що? — мій голос затремтів,  а відчуття чогось тягуче-солодкого немовби розтеклося судинами по всьому тілу.

— Що я кохаю тебе. І завжди буду кохати. 

Моє серце обірвалося, і в ту мить нас огорнула темрява, а весь світ ніби щез. Я відчувала лише міцні руки Трояна, які тримали мене поки ми летіли крізь прірву, долаючи кілометри шляху за лічені секунди. Тільки цього разу все відчувалося інакше. Цього разу я не думала про падіння, і моє серце не розривалося від страху. Цього разу всі мої думки поглинув мій чоловік і його зізнання, яке наповнило груди солодким теплом.

Приземлення було м'яким і напрочуд легким. Моє волосся розтріпав вітер, який тут, на півдні здавався не таким суворим, як на півночі. А можливо, мене зігрівало тепло, яке линуло від Трояна, адже він так щільно огорнув мене собою, що я ледве дихала.

А ще він мить тому зізнався мені у коханні, і я нічого йому не відповіла. 

Направду, я навіть не знала, що сказати йому, бо не була певна, що відчуваю до нього те саме.

Троян подобався мені, це я знала точно. Він був дуже привабливим і моє серце аж надто тяжіло до нього, та... Я не могла визначити сили цих почуттів. Я ніколи не закохувалась раніше, тому мені не було з чим порівнювати. Але я точно знала й те, що ніколи не відчувала цього дивного тяжіння до когось іншого, крім Трояна, і сама думка про нашу розлуку викликала в грудях неприємне, щемливе відчуття, якого хотілося позбутися.

Можливо, це був вплив порталу, до якого ми наближалися, і який мерехтів вдалині слабким срібним сяйвом. 

Я несвідомо відхилилася назад, втискаючись в тверді груди Трояна. 

— Ти все ще можеш залишитися тут, — нагадав мені чоловік, який тепер відчував кожну мою емоцію. 

— Я знаю. Але я повинна побачити Ельзу, повинна поговорити з нею і розібратися у всьому.

Троян зітхнув так важко, ніби зрозумів, що зі мною марно сперечатися.

Портал охороняв вершник. Коли Грім зупинився, я помітила поряд з вершником чоловіка в подертому плащі. Світло, що линуло від порталу падало йому на обличчя, тому я одразу впізнала в ньому того самого торговця, якого бачила тут вперше.