Розділ 29.

Очі Трояна спалахнули вже звичним для мене фіолетовим сяйвом і чоловік наблизився.

Його пальці ледь відчутно торкнулися срібного пояса на моїй талії, але цього торкання було достатньо, щоб тепло прокотилося хвилею по всьому тілу.

— Яро… — його голос звучав так, ніби він і сам боровся з собою. — Якщо ти захочеш, щоб я зупинився — просто скажи.

— Добре, — прошепотіла ледве чутно.

Я дивилася на нього, і в грудях щось стиснулося. Бо я ще ніколи не відчувала себе настільки бажаною. Не тому, що так треба за обрядом. Не тому, що якась сила нас пов’язала, а тому, що він — хотів мене. А я хотіла його.

Його очі потемніли, і фіолетове сяйво змінилося глибокою і палкою пристрастю, яку він досі тримав під шквалом стриманості.

Пальці Трояна повільно ковзнули по моїй талії, ніби вивчаючи кожен сантиметр шкіри через тонку тканину. Ніжність у його дотиках змішалася з чимось таким глибоким, що мене накрило запамороченням.

— Підійди, — прошепотів він.

І я зробила крок. Маленький. Цього вистачило, щоб опинитися в його руках і пропустити кілька ударів серця.

Він притягнув мене ще ближче. Так близько, що я відчула кожен його подих у себе на губах. Його чоло торкнулося мого, і секунду ми просто стояли  так — мовчки, дихаючи одне одним, прислухаючись до імпульсів наших душ.

Між нами запульсувала сила. Тепла, тягуча, майже медова. Нитки, що пов’язали наші душі, наповнилися теплом, і мені здавалося, що моє серце билося в унісон із його.

— Ти тремтиш, — сказав він тихо — і це була правда.

— Бо ти... так на мене дивишся...На мене ніхто досі так не дивився. І це сяйво у твоїх очах... — я була зачарована. — Що воно означає? 

Я не була впевнена, чи зараз був слушний момент для розпитувань, але... дідько... я хотіла знати. Хотіла дізнатися про свого чоловіка геть усе, хоча й розуміла, що в мене немає на це часу.

Він усміхнувся куточком губ і його рука піднялася вище, торкнулася моєї щоки, а потім повільно ковзнула вниз по шиї. Від цього дотику в мене підкосилися коліна, і я дивом встояла на ногах.

— Це сяйво з'являється лише тоді, коли я дивлюся на свою істинну кохану — на тебе. Коли ти вперше запитала мене про колір очей, я не був впевненим щодо цього. Але зараз я знаю, що ти від початку була моєю долею. По-іншому й бути не могло, світло моє...

Його зізнання не лише спантеличило, але й викликало табун мурах на моїй шкірі. А це його  "світло моє" — він вимовив з такою ніжністю, що в грудях замлоїло. А тоді Троян нахилився нижче. І коли його губи торкнулися моєї шкіри під вухом, я не стримала тихий, задиханий вдих.

— Я не маю права хотіти тебе аж так сильно, — прошепотів він прямо мені в  шкіру. — Але ти — це все, чого я коли-небудь по-справжньому бажав.

Моє серце вибухнуло теплом і я не втрималась й поклала руки йому на груди — на чорну сорочку з вишитими зірками, що під пальцями здавалася гарячою як розпечена лава.

Його тіло миттю зреагувало на цей мій дотик напружуючись, мов струна, що готова от-от порватися.

— Якщо я справді те, чого ти по-справжньому бажав, — промовила я тихо. — Тоді, ось вона — я. Тепер лише твоя.

Він різко вдихнув, а його очі, наче на підтвердження спалахнули тим самим сявом.

— Тепер — лише моя, — погодився він, а тоді нахилився до мене знову і його губи торкнулися моїх.  Цього разу вуста Трояна рухалися наполегливіше. Його язик впевнено ковзнув мені до рота й поцілунок став глибшим, гарячішим, і таким солодким, що весь світ навколо мене звузився до одного дотику. Дотику мого князя.

Руки Трояна обійняли мене сильніше, притискаючи  до свого тіла так міцно, що з моїх плечей спала тканина сукні.

Троян зупинився на мить, а тоді хрипло запитав:

— Все добре?

Я кивнула, бо зі мною все було більш, ніж добре. Ще жодного разу  у своєму житті в мене не було такого стійкого відчуття, що я вдома. Що тепер я справді на своєму місці. І направду, мене ці відчуття трохи лякали.

Його поцілунок ставав глибшим, і в ньому вже не відчувалося тієї обережності, що була хвилину тому. Була тільки спрага, яку він надто довго тримав у собі, і мої руки, що стискали його сорочку саме там, де під пальцями билося гаряче, сильне серце.

Тканина його сорочки була теплою, і я чітко відчувала, як під нею напружувалися м’язи кожного разу, коли я торкалася його сміливіше.

Троян підняв руку й торкнувся моєї шиї так повільно, ніби малював нову лінію мого тіла лише кінчиками пальців. Потім вони ковзнули по ключиці, по відкритому плечу, де моя сукня сповзла ще нижче, оголивши шкіру.

Він дивився на мене так, що я майже забувала, як дихати.

— Ти прекрасна, — сказав він низьким, збудливим голосом, що мені здавалося, ніби звук цього голосу торкається мого тіла.

Я відчула, що всередині мене щось стискається — боляче й солодко. Наче хтось доторкнувся до самого центру моєї душі.

Він провів долонею по моїй щоці, по лінії щелепи, а потім знову ковзнув вниз — по горлу, по плечу, ще нижче, ніби запам’ятовував мене на дотик.