Розділ 32

Дні тягнулися повільно, наповнені тривожним очікуванням. Аліса та Даніель намагалися повернутися до свого звичайного життя, але кожне скасоване замовлення, кожен негативний коментар змушував їх здригатися. Максим все ще переслідував їх. Проте мама Аліси була спокійна, і її впевненість давала їм сили.

Одного вечора, коли вони сиділи за вечерею, телефон Даніеля задзвонив. Він подивився на екран. Це був його колишній начальник із галереї. Даніель вагався, але мама, кивнувши, спонукала його відповісти.

"Привіт", — обережно сказав Даніель.

"Привіт, Даніелю! Я не знаю, що сталося, але... ти можеш мені пояснити, що відбувається? Всі ці чутки... вони... вони просто смішні", — сказав начальник, і його голос був сповнений здивування. "Максим... він... він просто зник. Ми... ми не можемо знайти його. Ніхто не знає, що сталося".

Даніель був збентежений. Він не знав, що відповісти.

"Максим... він... він не прийшов на роботу. Він... він не відповідає на дзвінки. Його... його партнери по бізнесу... вони... вони відмовляються з ним працювати", — сказав начальник. "Це... це дивно".

Даніель поклав слухавку, і його обличчя було наповнене здивуванням. Він подивився на Алісу і її маму.

"Що сталося?" — запитала Аліса.

"Максим... він... він зник. Його... його партнери відмовляються з ним працювати", — відповів він. "Я... я не розумію".

"Я... я знаю, хто це зробив", — сказала мама, і її обличчя було наповнене гордістю. "Мій... мій друг. Він... він знає, як працювати з такими людьми. Він... він просто... він зробив так, щоб він... він зник".

Аліса і Даніель були здивовані. Вони не могли повірити, що це сталося. Вони... вони були вільні. Вони були в безпеці.

"Ми... ми повинні щось зробити", — сказав Даніель. "Ми... ми повинні відновити наш бізнес. Ми... ми повинні жити нашим життям".

"Я... я знаю", — відповіла Аліса, і її очі були наповнені сльозами. "Ми... ми повинні бути щасливими".

Вони сиділи втрьох, і вони відчували, що вони стають ближчими. Вони були сім'єю. І вони... вони були вільні. Вони були щасливі.