Розділ 31

Наступного ранку Аліса і Даніель прокинулися від звуку маминого голосу, що доносився з вітальні. Вона розмовляла по телефону. Її голос був тихим, але рішучим. Вони вийшли з кімнати і сіли на дивані, прислухаючись до розмови.

"Я... я знаю, що це було давно, але... але я потребую вашої допомоги", — говорила мама. — "Так. Це... це стосується моєї дочки. Він... він руйнує її життя".

Аліса і Даніель переглянулися. Вони відчували, як їхні серця б'ються в унісон. Вони не могли повірити, що мама робить це для них.

"Я... я знаю, що він... він має зв'язки", — говорила мама. — "Так. Я... я розумію. Добре. Я... я чекаю. Дякую. Я... я завжди буду вам вдячна".

Вона поклала слухавку і повільно повернулася до них. Її обличчя було бліде, але її очі були сповнені рішучості.

"Він... він погодився допомогти нам", — сказала мама. — "Він... він сказав, що... що він знає, що робити. Він... він сказав, що... що він змусить його замовкнути".

"Хто це?" — запитала Аліса.

"Це... це друг твого батька. Його... його ім'я... це не має значення. Він... він просто... він людина, яка... яка може вирішити проблему", — відповіла мама.

Аліса і Даніель були збентежені. Вони не знали, що думати. Вони... вони були вдячні мамі, але вони були налякані. Вони не знали, що це за люди, і що вони збираються робити.

"Ми... ми не можемо просто... просто чекати", — сказав Даніель. "Ми... ми повинні щось робити".

"Ми... ми повинні чекати. Ми... ми повинні дати йому час. Він... він знає, що робити", — відповіла мама.

Аліса і Даніель не знали, що сказати. Вони... вони були в пастці. У пастці, яку самі собі створили. І тепер... тепер вони були в пастці, яку створив для них Максим. І вони не знали, як вони... як вони зможуть вибратися з неї. Вони... вони були в безпеці, але вони були в пастці. І вони не знали, що... що буде далі.