Розділ 23

Наступні кілька хвилин були наповнені жахом. Аліса стояла, притулившись до стовбура дерева, і спостерігала, як Максим повільно йде по вулиці. Він зазирав у вікна кав'ярень, вдивлявся в обличчя перехожих, і в його погляді вона бачила не розпач, а холодну, розважливу рішучість. Він знав, що вона десь поруч.

"Я... я не можу", — прошепотіла вона собі, і її ноги стали ватяними. Вона хотіла бігти, але не могла зрушити з місця.

Максим, здавалося, відчув її присутність. Він зупинився і повільно повернув голову. Їхні погляди зустрілися. Його обличчя, таке знайоме, тепер здавалося їй обличчям незнайомця, сповненого ненависті.

"Алісо!" — вигукнув він, і його голос пролунав по всій вулиці. Люди почали зупинятися і дивитися на них.

"Максиме, будь ласка..." — вона почала, але він уже біг до неї.

Вона хотіла кричати, але горло їй стиснув страх. Вона відчувала, як її ноги тремтять. Вона знала, що він не відступить.

"Ти думаєш, що можеш просто піти від мене? Ти думаєш, що ти можеш просто втекти від нашого життя? Ти... ти моя", — прошипів він, і його слова були, як ніж.

Аліса відштовхнула його, але він схопив її за руку. "Ні! Я... я не твоя!"

У цей момент з-за рогу з'явився Даніель. Він біг так швидко, що вона не могла повірити. Його обличчя було сповнене гніву і рішучості.

"Відпусти її!" — закричав він.

Максим відпустив Алісу і повернувся до нього. Його обличчя було спотворене злістю. "Ти... ти... ти зруйнував моє життя! Я... я зроблю тебе таким же нещасним, як і я!"

Даніель не сказав ні слова. Він просто підійшов до нього, і їхні обличчя опинилися близько. Їхні погляди говорили про все, що вони не могли сказати.

"Я... я не хотів цього", — прошепотів Максим. "Я... я просто... я люблю її".

"Ти не любиш її, Максим. Ти любиш ілюзію, яку ти створив. Ти любиш ідею, яку ти створив. Але... але ти не любиш її", — відповів Даніель, і його слова були, як ніж. "Вона моя. І вона буде моєю. І я буду захищати її, що б там не сталося".

Максим похитав головою. "Ти... ти пошкодуєш про це. Я... я зроблю все, щоб ти пошкодував про це".

Він повернувся і пішов, залишивши за собою злість. Люди, які зупинилися, щоб подивитися, повільно розійшлися. Аліса залишилася одна. Вона дивилася на Даніеля, і її серце наповнилося любов'ю. Вона була в безпеці. Вона була вільна.