Наступного дня вони приїхали до Львова. Старовинне місто зустріло їх дощем, і вони відчули, що це місто, де вони зможуть сховатися від минулого. Вони знайшли маленьку, затишну квартиру на околиці міста. Вона була порожньою, але Аліса відчувала, що це їхнє місце. Їхнє місце, де вони можуть почати все спочатку.
"Як ти думаєш, ми зможемо тут жити?" — запитала Аліса, дивлячись на порожню кімнату.
"Я не знаю. Але я знаю одне. Ми будемо разом. І це все, що має значення", — відповів Даніель.
Вони почали шукати роботу. Аліса знайшла роботу в невеликій кондитерській. Вона пекла тістечка та торти, і її серце наповнювалося щастям. Даніель знайшов роботу в невеликій галереї. Він допомагав художникам, і його серце наповнювалося радістю.
Їхнє життя було важким, але вони були щасливими. Вони разом готували, разом прибирали, разом дивилися фільми. Вони розмовляли про свої мрії, про своє майбутнє. Вони були вільними.
Одного разу, коли Аліса йшла з роботи, вона побачила на вулиці старий автомобіль. Її серце затремтіло. Це був автомобіль Максима. Вона сховалася за деревом і спостерігала. Максим вийшов з машини і оглядався, ніби когось шукав. Вона затамувала подих. Вона знала, що він знайшов їх. Їхня казка закінчилася.