Частина II. Наслідки Розділ 18

Дорога назад до Києва була зовсім іншою, ніж їхня втеча. Тоді вони мчали в невідомість, сповнені божевільного адреналіну та забороненого щастя. Тепер же вони їхали назустріч наслідкам, назустріч своїм страхам. У салоні панувала тиша, яка вже не була спокійною. Вона була наповнена напругою та невисловленими словами.

"Ти впевнена в цьому?" — тихо запитав Даніель, стискаючи кермо. Він навіть не дивився на неї, але Аліса відчувала його сумніви.

"Я не знаю, чи це правильний вибір, але це єдиний, який ми маємо. Ми не можемо бігати все життя. Ми маємо зустрітися з ними", — відповіла вона, і її голос був сповнений рішучості. Вона сама дивувалася, звідки в ній стільки сміливості.

Даніель кивнув. Він розумів її. Вони не могли будувати своє щастя на брехні. Вони повинні були отримати прощення, навіть якщо це буде важко.

Коли вони заїхали в місто, сонце вже сіло. Неоновий Київ виглядав таким далеким від того тихого, затишного села, яке вони залишили. Місто, де все почалося, тепер здавалося їм чужим. Навіть люди, які йшли по вулицях, здавалися їй іншими. Вони поспішали кудись, не помічаючи нічого навколо.

"Куди ми поїдемо?" — запитала Аліса.

"До тебе. Ми повинні поговорити з твоєю мамою", — відповів Даніель.

Аліса здригнулася. Вона уявила собі обличчя матері, наповнене сльозами і болем. Вона відчувала, що це буде найважча розмова в її житті.