Розділ 6

Вечірка тривала, але для Аліси час зупинився. Після танцю з Даніелем вона почувалася, ніби її викрили. Вона намагалася повернутися до Максима, але її ноги здавалися ватними. Нарешті, вона підійшла до столу з напоями, сподіваючись, що холодне шампанське допоможе їй заспокоїтися.

Коли вона взяла келих, поряд з'явився Максим. Він виглядав, як завжди, бездоганно, але в його очах Аліса помітила щось, чого ніколи раніше не бачила: холодну пильність.

"Ти так чудово танцювала з Даніелем, — сказав він. Його голос був спокійним, але в ньому відчувалася сталева нотка. "Ви були... як одне ціле".

Аліса затремтіла. "Ми просто... репетирували танець. Він мій свідок."

"Звісно, — сказав Максим, — але я думаю, що ти мала б танцювати зі мною. Нашим гостям це було б приємніше".

Вона відчула, що її серце стискається. Це був перший раз, коли він відкрито дорікав їй за щось. І це було не про її щастя, а про те, що думали інші.

"Даніель мій найкращий друг, Алісо. Я довіряю йому. Але я не довіряю тобі", — прошепотів він їй на вухо, і ці слова були гірші за будь-який крик.

Вона ледь не впустила келих з рук. "Я... не розумію".

"Ти все розумієш, — сказав він, — але я зроблю вигляд, що все гаразд. І я сподіваюся, що ти також це зробиш. Тому що завтра ти будеш моєю дружиною, Алісо. І я не дозволю, щоб хтось зруйнував нашу ідеальну казку".

Його слова були, як холодна вода. Вона відчувала, що її мрії розбиваються на друзки. Вона була в пастці. У пастці між обов'язком, який вона мала виконати, і любов'ю, яку вона не могла знайти.

"Алісо, — пролунав голос за її спиною. Вона обернулася і побачила Даніеля. Його очі були наповнені тривогою. "Ти готова йти?"

Вона подивилася на Максима, потім на Даніеля, і її очі заповнилися сльозами. Вона більше не знала, що робити. Вона була в пастці. І єдиним виходом, який вона бачила, було...